Дистанційне навчання 5 клас

Відповіді надсилати на вайбер 0987421801

Добрий день, п*ятикласники!

Шановні батьки !

Скачайте,будь ласка, електронну версію підручника.


Вступ до історії України та громадянської освіти (Щупак) 5 клас 2022




Електронна версія підручника "Зарубіжна література"

https://academia-pc.com.ua/wp-content/uploads/2022/09/zoshyt-zarubizhna-literatura-5-klas-nikolenko.pdf



\







\





 Дорогі учні! Вітаю вас із завершенням навчального року. Бажаю кожному з вас мирного неба над головою, а всій Україні Перемоги!





Посилання  контрольна робота історія


join.naurok.uaКод доступу 3741216

Посилання зарубіжна література


join.naurok.uaКод доступу 3902634

3 червня

Зарубіжна література

Узагальнення і систематизація вивченого



ФОТОКВЕСТ «СТОРІНКАМИ УЛЮБЛЕНИХ ТВОРІВ»

2 червня

Історія України


Практична робота. Пригадаймо найважливіше

Завдання для самостійного опрацювання:

- ОБЕРІТЬ з параграфа 29 (сторінки 204-207) 2 станції (на вибір) та виконайте письмово у зошиті відповідні завдання. Фото виконаних завдань Практичного заняття надішліть на електронну пошту вчителя, у Viber
- Повторити параграф 25-28 Розділу 6 "Усе має минуле" та підготуватися до тематичного тестування

1червня

Зарубіжна література


Контрольна робота. Сучасна література. У колі добрих друзів




Виконати тестові завдання за посиланнням.


Код доступу 1451632

26 травня

Історія України

Наука та освіта. Школи й університети на українських землях.
Турбота про здоров’я: колись і сьогодні. Як колись проводили вільний час

 
Завдання для самостійного опрацювання:


- Переглянути короткі відеоуроки з теми 1) НАТИСНИ ТУТ 2) 
НАТИСНУТИ ТУТ
- Опрацювати параграф 28 підручника 
- Виконати завдання 3 (письмово) ст. 201
- Виконати  онлайн-тест,  відкривши посилання 
join.naurok.uaКод доступу 5152178



25-27 травня

Зарубіжна література

Позакласне читання.  Пауль Маар. "Машина для здійснення бажань, або Суботик повертається в суботу". Яскравість художнього світу твору. Елементи фольклору (казки) та їх значення для розкриття головної ідеї - реалізації мрій, бажань і прагнень особистості


1. Переглянути презентацію "Пауль Маар. Біографія"
2. Прочитати "Машина для здійснення бажань, або Суботик повертається в суботу". 
3. Переглянути  презентацію відеоуроку "Пауль Маар. "Машина для здійснення бажань, або Суботик повертається в суботу". Яскравість художнього світу твору".
4. Переглянути експрес урок "Пауль Маар "Суботик повертається в суботу". Елементи фольклору та їх значення для розкриття головної ідеї".

5. Виконати тести join.naurok.uaКод доступу 5112509 або написати листа Суботику про своє найзаповітніше бажання (5-7 речень).


19 травня

Історія України

Місто та село: у минулому і тепер


Завдання для самостійного опрацювання:

- Переглянути короткий відеоурок з теми НАТИСНИ ТУТ
- Опрацювати параграф 26 підручника, повторити 25 

- Виконати завдання 4 (письмово),  завдання 5  (усно) ст. 185 

- Виконати  онлайн-тест,  відкривши посиланняjoin.naurok

Код доступу 3366217

18-20 травня

Зарубіжна література

Туве Янсон (1914-2001). "Капелюх чарівника" 
ПОДОРОЖ ДОЛИНОЮ МУМІ-ТРОЛІВ

ЗАВДАННЯ для самостійного опрацювання :

- Опрацювати презентацію життєвого шляху фінської казкарки Туве Янсон НАТИСНУТИ ТУТ,   ст. 226-229у підручнику.

- Переглянути Експрес урок "Казки Туве Янсон" НАТИСНУТИ ТУТ 


- Ланцюжок подій повісті-казки Туве Янсон "Капелюх Чарівника" відео тут

- Прочитати казку Т.Янсон "Капелюх чарівника" текст твору,або підручник с.230-241.



Мультфільм "Все дело в шляпе". Переглянути   


12 травня

Історія


Праця і господарство: колись і сьогодні

Завдання
 для самостійного опрацювання:

- Переглянути короткий відеоурок з теми НАТИСНИ ТУТ

   Праця і господарство відео урок ТУТ

- Опрацювати параграф 25 підручника, виконати завдання 1-2 ст. 178 (усно), завдання. 3,4 ст. 178 (письмово)










6-11 травня

Зарубіжна література


Цікаві пригоди хлопчика Чарлі та інших дітей на казковій шоколадній фабриці містера Вонки (Роальд Дал "Чарлі і шоколадна фабрика")

Шановні п'ятикласники, ви вже прочитали твір "Чарлі і шоколадна фабрика". Пропоную ближче познайомитися з героями твору. Уважно прочитайте  про кожного з них, намагайся запам'ятати якомога більше інформації. 

 Запишіть у зошит характеристику героїв,використовуючи інформацію із карток

















5. Виконайте завдання:

 А).Заповніть анкету головного героя за схемою


Б). Заповніть таблицю.


В). Встановідь відповідність,кому належить  дана річ( відповіді запишіть у зошит) 




5 травня

Історія України

Урок узагальнення і контролю знань. Дослідники історії

Код доступу 1781709







29.04.-04.05.



Зарубіжна література

Класична та сучасна література. Роальд Дал-автор повісті-казки"Чарлі і шоколадна фабрика"


Завдання:

- Опрацювати опорну схему «Сучасна дитяча література»(визначення записати у зошити).


- Ознайомитись з Декларацією прав маленьких читачів від французького письменника Даніеля Пеннака. Поміркувати, які правила додали б ви?



Опрацювати біографічні відомості про Роальда Дала за опорним конспектом.

 


-РОАЛЬД ДАЛ  ЦІКАВІ ФАКТИ ТУТ

- Опрацювати "Мудра і добра повість-казка для дітей і про дітей" натисни тут 
відеоурок "Роальд Дал. "Чарлі і шоколадна фабрика" ТУТ

-записати анкету письменника(за матеріалами відеоуроку)

-Прочитати фентезійну повість «Чарлі і шоколадна фабрика»                                                 

- Переглянути фільм екранізацію повісті «Чарлі і шоколадна фабрика» (США, 2005 р., режисер Тім Бертон)

Бажаю приємних вражень від прочитаного і побаченого!!!


28 квітня

Історія

Праця і господарство: колись і сьогодні


ДОРОГІ УЧНІ, ознайомтесь з інформацією по даній темі, зробіть короткий конспект в зошитах.

1. Прочитайте параграф 25.

2.Перегляньте відео по темі.

3. Виконайте тестові завдання за посиланнням.

join.naurok.uaКод доступу 8563316

\

27 квітня

Зарубіжна література

Контрольна робота.Сила творчої уяви.

Виконати тестові завдання за посиланнням.

join.naurok.uaКод доступу 6767276







21 квітня

Історія

Практична робота. Чим відрізняється наукове  й мистецьке осмислення минулого

Опрацюйте параграф 24,виконайте завдання с.167, 170(письмово дати відповіді на запитання).


































20-22 квітня

Зарубіжна література


Джанні Родарі «Казки по телефону»


 Діти, якщо ви відгадаєте загадку, то дізнаєтесь про що ми сьогодні будемо говорити на уроці.
Він на відстань не зважає,
З ким попросиш – з тимз’єднає.
Як почуєш звук-рингтон
Треба брати…
-А чи любите ви розмовляти по телефону?
- А вам колись розповідали по телефону казки?
-Сьогодні ми познайомимось з ДжанніРодарі – відомим італійським дитячим письменником і його твором «Казки по телефону».

Опрацюйте матеріал про письменника.

ДжанніРодарі – відомий італійський дитячий письменник. Він виріс у бідній сім’ї, а тому не був розпещений у дитинстві ні розкішшю, ні ситістю. Маленький Джанні складав вірші, вчився грати на скрипці і з задоволенням малював, мріючи стати знаменитим художником. Коли хлопчикові було всього дев’ять років, від запалення легень помер його батько. Джанні дуже болісно переживав цю втрату, адже батько був для нього взірцем справедливості і працьовитості, людиною з доброю, світлою душею. Саме в такі складн і часи поряд з хлопчиком оселилася чарівниця і фея – Фантазія. Не залишила вона його і вдорослому віці: ДжанніРодарі став талановитим письменником.Твори Дж. Родарі для дітей цікаві, змістовні і повчальні. «ПригодиЧіполліно», «Джельсоміно в Країні брехунів», «Подорож Блакитної стріли», «Планета новорічних ялинок», «Граматика фантазії» – ці книги полюбили діти всього світу.Це він, ДжанніРодарі, привів у наші домівки хороброго і доброго Чіполліно, дав нам можливість почути голос Джельсоміно, що руйнує стіни в’язниць, це в його казковій повісті віддане іграшкове щеня Кнопка перетворюється на живу собаку, а в іншій казці хлопчик Марко, мандруючи в космосі на дерев’яній конячці, потрапляє на планету новорічних ялинок, де немає ні страху, ні образ. Втім, якщо розповідати про всіх героїв книг італійського казкаря, то не вистачить  жодних  сторінок в книзі. А тому краще прочитати твори Родарі, і тоді їх героїстануть вашими вірними друзями на все життя.Беручись за створення «Казок по телефону» Дж. Родарі, перш за все, прагнув, щоб його книга була веселою, як іграшка. Адже він був переконаний, що іграшки довго живуть і ніколи не набридають. Письменник хотів, щоб його оповідання були корисними і дітям, і дорослим, щоб їх можна було читати всією сім’єю, всім класом, разом з учителем. Одне із призначень «Казок по телефону» – допомогти батькам зблизитися зі своїми дітьми: зрозуміти дитячу фантазію, оригінальність світосприйняття, зануритися у дитячі мрії і сподівання. А ще Дж. Родарі створював свою книгу для того, щоб у кожного читача була можливість не тільки посперечатися на важлив і житейські теми, але і просто щиро посміятися.

Прочитайте 10 казочок(на ваш вибір).




Казки по телефону

Джанні Родарі

Джанні Родарі

Казки по телефону

Переклад Івана Дзюба

Зміст

* * *

Мисливець-невдаха

Палац із морозива

Про молодицю, що любила підраховувати, скільки хто чхає

Країна, в якій нема нічого гострого

Масляні чоловічки

Аліса Падальниця

Шоколадна дорога

Хто вигадає більше чисел?

Бріф, бруф, браф

Як один перукар купив місто Стокгольм

Як Джованніно Ледачий мацав королівського носа

Чудесний дощ у Пйомбіно

Карусель у Чезенатіко

На пляжі в Остії

Історія королівства Ненажеранії

Аліса пірнає в море

Молодий рак

Чародійна палиця

Старі Прислів'я

Смерть короля

Хвалькувата миша

Невидимий Тоніно

Запитайко

Недільний ранок

Кришталевий Джакомо

Як мавпи подорожували

Людина, яка хотіла вкрасти Колізей

Собаче селище

Втеча Пульчінелли

Криниця в Катіна Піана

Хати й палаци

Плутана казка

Як ніс утік

Дорога, що нікуди не вела

Сонце й хмара

Жив собі у Варезе чоловік на ім'я Б'янкі. Служив він комівояжером — торгував ліками — і шість днів на тиждень мандрував по Італії: бував на сході і на заході, на півдні й на півночі. В неділю повертався додому, а в понеділок зранку знову їхав у мандри. На прощання донька йому казала:

— Дивись, тату, не забудь розповісти мені щовечора казку.

Річ-бо в тім, що ця дівчинка, лягаючи спати, неодмінно хотіла послухати яку-небудь казку, а мама вже порозказувала їй усе, що сама знала. Отож кожного вечора рівно о дев'ятій синьйор Б'янкі, хоч би де він був, викликав по телефону Варезе й розповідав доньці казочки. Ці казочки були коротенькі. Бо треба вам знати, що за розмови по телефону Б'янкі платив зі своєї кишені, тож і не міг розмовляти довго. Кажуть, що телефоністки з центральної станції забували про роботу, коли синьйор Б'янкі розмовляв по телефону. Воно й правда — казки були такі цікаві. От і ви послухайте!


Мисливець-невдаха

— Джузеппе, візьми-но рушницю та йди на лови, — якось уранці сказала одна жінка синові. — Завтра твоя сестра виходить заміж, буде весілля, й годилося б наварити поленти[9] із заячиною.

Джузеппе взяв рушницю й вирушив на лови. Іде він, іде, аж гульк — з-під живоплоту зайчиха. Вистрибнула й гайда в поле. Націлився Джузеппе, натиснув на гашетку.

Та рушниця вигукнула людським голосом "бах!" — і куля впала на землю.

Джузеппе підняв кулю і здивовано її оглянув. Потім пильно придивився до рушниці: наче рушниця як рушниця, така самісінька, як завжди, тільки й того, що, замість стрельнути, вона дзвінко, весело мовила "бах!". Джузеппе навіть у дуло заглянув. Може, там хтось заховався? Але ж ні, дуло було порожнісіньке.

"Мама з сестрою сподіваються заячини…" — згадав Джузеппе.

Аж гульк! Знову біжить зайчиха, — тепер уже в білій фаті та у вінку з апельсинового цвіту. Сором'язливо опустивши очі, вона минула хлопця й подріботіла далі.



    — Чи ти ба, — сказав сам до себе Джузеппе, — зайчиха теж виходить заміж. Нічого не вдієш, братику, доведеться застрелити фазана.

    Пішов Джузеппе лісом далі. Бачить, на стежці фазан походжає, так сміливо, наче в перший день ловів, коли фазани ще не знають, що таке рушниця. Джузеппе націлився, натиснув гашетку, та рушниця тільки вигукнула двічі "бах! бах!", геть-чисто як це роблять хлопчаки, стріляючи з дерев'яної рушниці. Куля впала на землю й налякала червоних мурашок, що кинулись шукати захисту під сосною.

    — Ну гаразд, — сказав Джузеппе, вже трохи розсердившись. — Хай навіть я прийду з порожньою торбою, все одно мама зрадіє.

    Фазан, що, почувши оте "бах! бах!", шугнув був у гущавину, тепер знову з'явився на стежці. За ним рядочком дріботіли пташенята, кумедні-прекумедні, а позаду трюхикала їхня мама, горда й задоволена, наче їй дали першу премію.

    — Іч, яка рада! — буркнув Джузеппе. — Ти, очевидно, вже давно повінчалась. А кого ж я стрілятиму?

    Джузеппе уважно перезарядив рушницю й озирнувся. Навкруги не було ні душі. Тільки дрізд сидів на гілочці та свистів, ніби промовляючи: застрель мене, застрель мене.

    І Джузеппе вистрілив. Але рушниця тільки вигукнула "бам!", зовсім так, як це роблять хлопчаки, коли читають пригодницьку книжку. А потім наче хтось засміявся. Дрізд засвистав ще веселіше, ніби хотів сказати:

    — І цілився, і стріляв, а сам облизня спіймав.

    — Я цього сподівався, — мовив Джузеппе. — Мабуть, сьогодні рушниці застрайкували.

    — Ну як, Джузеппе, добрі були лови? — запитала мама, коли Джузеппе вернувся додому.

    — Авжеж, мамо. Впіймав я три добрих облизні. Тільки хтозна, чи смакуватимуть вони з полентою.


    Палац із морозива

    Одного разу в Болоньї саме на П'яцца Маджоре побудували палац із морозива. Діти прибігали на площу з усіх кінців міста. Усім кортіло хоч лизнути його. Дах цього палацу був із збитих вершків, дим у комині з цукрової пудри, сам комин з варення. Все інше було з морозива: і двері, і стіни, і меблі.

    Одне маля вчепилося за стіл і злизало всі чотири ніжки, так що стіл з тарілками (тарілки були з найкращого шоколадного морозива) повалився просто на нього.

    Один поліцай помітив, що вікно палацу почало танути. Шибки були з полуничного морозива і, танучи, спливали рожевими струмками.

    — Хутчіш сюди! — гукав поліцай. — Швидше лижіть! І всі кинулись лизати ще швидше. Шкода, коли такі ласощі пропадають!

    — Дайте мені крісло! — благала якась бабуся, що не могла проштовхатись крізь юрбу. — Оте крісло дуже зручне для кволої бабусі. Будь ласка, подайте мені його, оте з бильцями.

    Один пожежник зглянувся над старенькою та й виніс їй морозивне крісло з кремом і фісташками, й раденька бабуся почала смоктати його бильця.

    Ой, який же то був веселий день! До того ж лікарі зробили так, що ні в кого не болів живіт. Ще й тепер, коли діти просять другу порцію морозива, батьки кажуть зітхаючи:

    — Ти, мабуть, з'їв би цілий морозивний палац, той, що в Болоньї стояв.


    Про молодицю, що любила підраховувати, скільки хто чхає

    Раз у Гавірате жила собі молодиця, яка з ранку до вечора тільки те й робила, що рахувала, хто скільки разів чхнув, і розказувала про те своїм подругам.

    — Аптекар чхнув аж сім разів, — розповідала молодиця.

    — Та невже?

    — Нехай мене лиха година поб'є, якщо брешу. Він чхав перед самісіньким обідом, за п'ять хвилин до дванадцятої.

    Галу-балу — і нарешті добалакалися до того, що начебто аптекар доливає води в рицину.

    — А священик чхнув аж чотирнадцять разів, — розповідала молодиця, зашарівшись від запалу.

    — А ти, бува, не помилилася?

    — Нехай мене лиха година поб'є, коли я хоч одного пчиха недочула.

    — Ой лишенько, що ж воно буде?

    Галу-балу — і добалакались до того, що начебто священик наливає забагато олії в салат.

    Одного разу молодиця привела гурт подруг (було їх семеро) під вікно синьйора Деліо підслуховувати. Та синьйор Деліо не чхав зовсім, бо не нюхав табаки і не застудився.

    — Хоч би раз чхнув, — сказала молодиця. — Тут щось та є.

    — Напевно є,— підтакнули подруги.

    Синьйор Деліо розмову почув, узяв добру жменю перцю, зарядив пульверизатор, яким мух труїв, і непомітно дмухнув перцем за вікно.

    — Апчхи! — чхнула молодиця.

    — Апчхи! Апчхи! — зачхали її подруги. Пчиханню не було кінця..

    — Найбільше разів чхнула я, — заявила молодиця.

    — Ні, ми більше, — заперечили подруги.

    І вчепились вони одна одній у коси, лупцювали одна одну і вздовж і впоперек, рвали одяг і навіть зуби там погубили.

    Після тої пригоди молодиця перестала точити ляси із своїми кумасями, а купила собі записну книжечку та олівець і ставила хрестик, коли хтось чхав.

    Коли вона вмерла, люди побачили, скільки в книжечці хрестиків понаставлено, й сказали:

    — Дивіться, кожне своє добре діло вона відзначала хрестиком. Чимало добра зробила небіжчиця! Кому-кому, а їй пряма дорога в рай.


    Країна, в якій нема нічого гострого

    Джованніно Ледачий був великим мандрівником. Подорожував він, подорожував і нарешті потрапив у країну, де будинки були круглі, без рогів, а дахи без гострих гребенів. Понад шляхами росли трояндові живоплоти, і Джованніно закортіло застромити собі квітку в вилогу. Він простяг руку обережно, щоб не поколотись, але раптом помітив, що колючки без вістря. Вони здавались гумовими і не кололи, а тільки лоскотали руки.

    — Оце-то диво! — мовив сам до себе Джованніно. З-за живоплоту виступив усміхнений поліцейський.

    — Хіба ви не знаєте, що рвати троянди заборонено?

    — Вибачте, я забув.

    — В такому разі вам доведеться заплатити половину штрафу, — сказав поліцейський, схожий на масляного чоловічка, що відпровадив Піноккіо в Країну Іграшок. Джованніно помітив, що поліцейський виписав штрафну квитанцію незаструганим олівцем, і в нього вихопилося:

    — Покажіть, будь ласка, свою шаблю.

    — З охотою, — відповів поліцейський. І шабля, звичайно, теж була тупа.

    — Та що ж це за країна? — запитав Джованніно.

    — Країна, в якій нема нічого гострого, — відповів поліцейський з такою чемністю, що ці слова слід би написати великими буквами.

    — Як же ви живете без цвяхів?

    — Ми вже давно їх не використовуємо, обходимось клеєм. А зараз, прошу вас, дайте мені два ляпаси.

    Джованніно роззявив рота, наче хотів проковтнути цілий торт.

    — Нізащо в світі. Адже за напад на поліцію мене запроторять до в'язниці. Та, правду кажучи, заслужив два ляпаси я, а не ви.

    — У нас такий звичай, — чемно пояснив поліцейський, — повний штраф — чотири ляпаси, половина штрафу — два ляпаси.

    — Кому? Поліції?

    — Поліції.

    — Та це несправедливо, це жахливо!

    — Атож, несправедливо й жахливо, — мовив поліцейський. — Але давати ляпаса невинній людині так неприємно, що законів у нас ніхто не порушує — всі шануються. Ну, давайте мені два ляпаси, і вже іншого разу будете обачніші.

    — Я вам не то що ляпаса, а й щигля в лоб не хочу давати. Краще я вас погладжу.

    — Якщо так, — мовив поліцейський, — то я повинен випровадити вас за межі країни.

    І Джованніні довелося скоритись. Але він і досі мріє вернутися в країну, де нема нічого гострого, й зажити щасливим життям у гарненькому будиночку під дахом без гребеня.


    Масляні чоловічки

    Джованніно Ледачий, великий мандрівник і дослідник, потрапив одного разу в країну масляних чоловічків. Вони боялися сонця і, щоб не розтанути, жили весь час у холоді. їхніми будинками були холодильники. Прямуючи вулицями міста, Джованніно бачив, як мешканці визирали з віконець своїх холодильників, поклавши на голову пакетики льоду. На дверцятах кожного холодильника висів телефон — для розмови з господарем.

    — Алло!

    — Алло!

    — Хто це?

    — Я — король масляних чоловічків, увесь із високоякісних вершків, з молока швейцарської корови.

    Це ти охороняв мій холодильник?

    — їй-бо, холодильник з чистого золота! Хіба ви ніколи звідти не виходите?

    — Лише взимку, в крижаному автомобілі.

    — А що, коли б на той час пригріло сонце?

    — Такого бути не може, це заборонено. Я б наказав солдатам ув'язнити його.

    — Гм, — промимрив Джованніно і подався в іншу країну.

    Аліса Падальниця

    А ось казка про Алісу Падальницю, що завжди і всюди падала.

    Зібрався якось дідусь з нею в парк на прогулянку. Кличе:

    — Алісо! Де ти?

    — Я тут, дідусю!

    — Де "тут"?

    — У будильнику.

    Відкрила вона з цікавості задню кришку будильника і незчулась, як опинилася між коліщатками і пружинками. А коліщатка крутяться, цокають; тож довелося їй перестрибувати з однієї осі на другу, поки не знайшла спокійної місцини.

    Іншого разу кличе дідусь Алісу снідати:

    — Алісо, де ти? Алісо!

    — Я тут, дідусю!

    — Де "тут"?

    — Тутечки, в пляшці. Я хотіла пити і впала всередину. Бідолашна Аліса з сили вибилася, борсаючись у воді…

    їй дуже пощастило, що минулого літа вона побувала в Сперлонго й там навчилася плавати по-жаб'ячому.

    — Стривай, зараз я тебе витягну.

    Дідусь опустив у пляшку мотузочок. Аліса вхопилась за нього і спритно видряпалась наверх, бо була доброю гімнасткою.

    А ще одного разу Аліса кудись зникла. Шукав її і дідусь, шукала й бабуся, шукала тітка, і сусідка, яка щодня приходила читати дідусеві газету, бо шкодувала сорок лір, та все марно.

    — Скоро вже й батьки з роботи вернуться. Як не знайдемо, то буде нам лихо, — бідкалась злякана бабуся.

    — Алісо, де ти? Алісо!

    Ніякої відповіді. Аліса не могла відповісти, бо пішла була на кухню, залізла з цікавості в шухляду, де лежали скатерки та серветки, і там задрімала. Хтось засунув шухляду, не звернувши уваги на Алісу. Дівчинка прокинулась у темряві. Але не злякалася, бо якось була залізла в кран, а там теж темно.

    "Ось почнуть готувати вечерю, — міркувала Аліса, — тоді вже відсунуть шухляду".

    Та ніхто про вечерю й не думав, бо ж Аліса пропала. Батьки вернулися з роботи й ну гримати на діда й бабу.

    — Ось як ви її пильнуєте!

    — Наші діти не залізали в крани, — заперечували дід з бабою, — за наших часів діти падали тільки з ліжка й набивали собі гулі на лобі.

    Нарешті Алісі набридло чекати. Просунулась вона крізь скатерки на дно шухляди й загупала ногою: гуп! гуп! гуп!

    Гуп! Гуп! Гуп! — кликала на допомогу Аліса.

    — Стривайте, — сказав тато, — хтось стукає.

    Скільки радості було, коли Алісу віднайшли! Та дівчинка зараз же залізла в татову кишеню, і перше ніж її витягли, встигла заляпати обличчя пастою з кулькової ручки.


    Шоколадна дорога

    Одного разу троє братів з Барлетти подалися в мандри. Йшли вони, йшли та й натрапили на гладісіньку коричневу дорогу.

    — Що воно таке? — запитав перший.

    — Це не дерево, — сказав другий.

    — Це не вугілля, — сказав третій.

    Щоб дізнатись, з чого та дорога, всі троє стали навколішки й лизнули її. Аж виявилося, що то шоколад! Дорога була з шоколаду! Почали вони його їсти. Настав вечір, а брати все їдять та їдять шоколадну дорогу, аж поки залишився тільки маленький клаптик. Не стало ні шоколаду, ні дороги.

    — Що ж його робити? На щастя, стрівся їм селянин, що вертався на возі з поля.

    — Я одвезу вас додому, — мовив він.

    І привіз їх у Барлетту, аж під самісіньку їхню хату. Злізли брати, дивляться, а віз увесь із печива. Не довго думаючи, взялися вони до воза, і За хвилину не лишилось ні коліс, ані голобель.

    Нікому в Барлетті ще зроду так не щастило, як тим братам, і навряд чи коли пощастить.

    Хто вигадає більше чисел?

    Нумо вигадувати числа.

    — Нумо. Починаю я: майже один, майже два, майже три, майже чотири, майже п'ять, майже шість.

    — То дурничка. Ось послухай, що я вигадав: один зверхмільйон більярдонів, один восьмільйон тисячонів, один чудольярд і один чудольйон.

    — А я вигадав таку таблицю множення: три по одному — йди додому три по два — он сова три по три — носа втри три по чотири — дзвоник до квартири три по п'ять — землі п'ядь три по шість — непроханий гість три по сім — цукерки всім три по вісім — джмелі в стрісі три по дев'ять — качка й лебідь три по десять — діток пестять.

    — Скільки коштують ці макарони?

    — Два щиглі в лоб.

    — Скільки звідси до Мілана?

    — Тисячу нових кілометрів, один старий кілометр і сім шоколадок.

    — Скільки важить одна сльозина?

    — Як чия. Як вередунова, то легша за вітер, а як голодної дитини, то важча за цілу Землю.

    — Чи довга ця казка?

    — Аж занадто.

    Бріф, бруф, браф

    Два хлопчики гралися у дворі, вигадуючи свою таємну мову, що її ніхто інший не зрозумів би.

    — Бріф, браф, — мовив перший.

    — Браф, броф, — відповів другий. І обидва зареготалися.

    На балконі другого поверху сидів добродушний старий синьйор і читав газету, а з вікна, що навпроти, виглядала не зла і не добра стара синьйора.

    — От дурна дітвора, — сказала синьйора. Старий синьйор їй відповів:

    — Я з вами не згоден.

    — Невже ви зрозуміли, що вони говорять?

    — Авжеж, зрозумів. Перший сказав: "Який сьогодні гарний день!", а другий відповів: "Завтра буде ще кращий".

    Синьйора наморщила носа, але змовчала. Хлопчики знову заговорили своєю мовою:

    — Мараскі, барабаскі, піпірімоскі,— сказав перший.

    — Бруф, — відповів другий. І обидва зареготалися.

    — Невже ви й це зрозуміли? — сердито вигукнула стара синьйора.

    — Авжеж, зрозумів, — відповів, усміхаючись, старий синьйор. — Перший сказав: "Як добре жити на світі!", а другий відповів: "Який гарний світ!"

    — Невже таки світ гарний? — допитувалася Синьйора.

    — Бріф, бруф, браф, — відповів старий синьйор.

    Як один перукар купив місто Стокгольм

    На торгу в Гавірате можна купити все що завгодно. Спритніших крамарів деінде годі й шукати.



    Якось у п'ятницю прийшов на торг один чоловік і почав продавати дивовижний товар: гору Монблан, Індійський океан і моря на Місяці. І був він такий спритний на язик, що за годину увесь той товар спродав, лишилося тільки місто Стокгольм.

    Одному перукареві закортіло те місто придбати. Замість плати він підстриг крамаря, намастив йому волосся й одержав свідоцтво про купівлю, в якому було написано: "Власник міста Стокгольма". Перукар прибив те свідоцтво цвяшками на стіні між двох дзеркал і гордовито показував своїм відвідувачам, коли хто розпитував:

    — Це шведське місто, і не просте, а столиця. Там проживає мільйон чоловік, і, звичайно, всі вони належать мені. Біля міста є і море, але я не знаю, хто його власник.

    Перукар потрошку заощаджував гроші і торік подався до Швеції оглянути власні маєтності. Стокгольм йому страшно сподобався, та й шведи припали до серця своєю люб'язністю. Вони не розуміли аніскілечки, що він питав, а він — що вони йому відповідали.

    — Я володар цього міста. Знаєте ви це чи ні? Вас про це повідомили?

    Шведи всміхалися й потакували з чемності. Перукар потирав руки, радий-радісінький.

    — Таке місто придбав за одну стрижку! Дешево воно мені обійшлося!

    А насправді він переплатив. Бо кожна людина змалечку володіє цілим світом, і це не коштує їй жодного шеляга. Так, світ належить їй, треба тільки закачати рукави, простягти руки й узяти його.


    Як Джованніно Ледачий мацав королівського носа

    Одного разу Джованнінові Ледачому закортіло помацати королівського носа. Почав він до Рима збиратися. Друзі його відраджували, кажучи:

    — Не їдь, Джованніно: це дуже небезпечно. Розгнівається король, то й носа власного позбудешся, і без голови залишишся.

    Та Джованніно був упертий. Приготував валізку і сходив до священика, мера й маршала — щоб повправлятися. Він помацав їм носи так обережно й спритно, що ті навіть нічого й не помітили.

    "Просте діло", — подумав Джованніно.

    Поїхав він до сусіднього міста. Показали йому будинок губернатора, прокурора та судді, він відвідав цих титулованих осіб і помацав їхні носи. Можновладці були трохи вражені: чоловік наче й добре вихований, вміє розумну розмову підтримати, а робить таке неподобство. Прокурор навіть розгнівався і вигукнув:

    — Чого це ви мене за носа хапаєте?

    — Даруйте, — відповів Джованніно, — на ньому сиділа муха.

    Почав прокурор по кімнаті роздивлятися. Хоч як пильно дивився, та ні мухи, ані комара не побачив. Джованніно тим часом поквапно вклонився й зник, мов у землю провалився, не забувши, однак, за собою двері причинити.

    Був у нього окремий блокнот, де він занотовував усіх тих, у кого йому пощастило носа помацати. І були то все люди титуловані й поважні.

    У Римі Джованніно перемацав стільки носів, що йому довелося купувати товстіший зошит. Адже там на кожній вулиці можна зустріти одну або й дві високородні особи, кількох віце-міністрів і десяток знаменитих секретарів. Що ж до прокурорів, то про них нема чого й казати: їх там більше, як жебраків. Отож носів було вдосталь, тільки руку простягай. Всі ті благородні особи вважали, що, мацаючи їхні носи, Джованніно засвідчує їм свою повагу, а дехто навіть заохочував своїх підлеглих, щоб і вони перейняли таку поведенцію:

    — Від сьогодні замість уклонятися можете мацати мого носа. Це новий вишуканий звичай.

    Підлеглі, звичайно, вагалися. Адже то нечувана річ — простягати руку до начальницького носа. Та, зрештою, за велінням начальників, вони почали торкати, мацати, щипати їхні носи. І вельможні носи від задоволення ясніли й червоніли.

    Джованніно не забув своєї головної мети: помацати королівського носа. Він тільки чекав сприятливої нагоди. І така нагода випала йому під час королівської процесії. Джованніно помітив, що з юрби раз по раз виступали люди, стрибали на підніжки королівського ридвана й подавали королю конверт, мабуть, із суплікою, а король, усміхаючись, передавав той конверт першому міністрові.

    От Джованніно й собі скочив на підніжку. Король лагідно до нього всміхнувся. Джованніно сказав:

    — З вашого дозволу, — і, простягши руку, торкнувся вказівним пальцем до кінчика носа його величності.

    Приголомшений несподіванкою, король помацав свого носа, розтулив губи щось сказати, та Джованніно стрибнув назад і сховався в юрбі. Залунали бурхливі оплески, всі кинулись наслідувати Джованніно: люди стрибали на підніжки, хапали короля за ніс і добряче його попосмикали.

    — Це новий вияв шаноби, ваша величносте, — усміхаючись прошепотів перший міністр у вухо королю. Та король не мав охоти усміхатися, бо йому було боляче, з носа текло. Король навіть не міг утертися: вірні піддані безперестану хапали його за ніс.

    Джованніно вернувся додому радий-радесенький.


    Чудесний дощ у Пйомбіно

    Одного разу в Пйомбіно пішов цукерковий дощ.


    З неба летіли різнобарвні цукерки: і зелені, і рожеві, і фіолетові, й блакитні. Спочатку люди думали, що то град. Аж ось з цікавості один хлопчина поклав у рот зелену градину, і виявилося, що то м'ятний льодяник. Інший покуштував рожеву, і виявилось, що то полунична карамелька.

    — Цукерки! Цукерки!

    Кинулись усі на вулицю і ну кишені наповнювати! Та дощ лив як з відра, де вже було визбирати всі цукерки. Вулиці вкрилися килимом запашних солодощів, що рипіли під ногами. Школярі, повертаючись із школи, ще встигли набрати повні торби. А бабусі понапихали цукерок у клуночки.

    От який щасливий день видався пйомбінцям!

    Вони там і досі чекають, що знову цукеркова злива почнеться. Але така хмара більше не пропливла ні над Пйомбіно, ні над Туріном, та й на Кремону навряд чи насуне.


    Карусель у Чезенатіко

    У Чезенатіко, на березі моря, стояла карусель. Було на ній всього шість дерев'яних коників, та ще шість блякло-червоних джипів — для тих, кому до вподоби сучасна техніка. Карусель ту крутив власними руками один чоловік. Був він високого зросту, смаглявий і такий змарнілий, наче їв раз через два дні на третій. Одне слово, хоч карусель була звичайнісінька, дітвора її дуже любила й раз по раз бігала дивитися на неї, мріючи колись досхочу поїздити.

    — Чим вас та карусель привабила? З медом вона, чи що? — питали мами. — Ходімо краще на дельфінів у каналі подивимось або зайдемо в кав'ярню, де крісла-гойдалки.

    Та ба! Діти й слухати про те не хотіли: їм кортіло на карусель. Якось увечері один старий синьйор повів туди свого онука. Посадив він його в джип, а сам виліз на дерев'яного коника. Сидіти йому було незручно, бо довгими ногами мало не діставав землі, та він весело всміхався. Тільки карусель закрутилась — і старий синьйор умить шугонув на висоту хмарочоса, коник його помчав стрілою все вище й вище — за хмари. Зиркнув старий і побачив усю Романью[10], потім усю Італію, а тоді й цілу земну кулю, що меншала й меншала під копитами коника. За мить стало видно, що вона крутиться, як і карусель, а континенти й океани вимальовувалися, мов на географічній карті.

    "Куди ж це ми летимо?" — запитав себе старий синьйор.

    У цю хвилину повз нього промчав онучок за кермом збляклого червоного джипа, що обернувся в космічну ракету. А за ним вервечкою линули інші діти, спокійно і впевнено кружляючи по орбіті, мов штучні супутники.

    Чоловік, що правив каруселлю, десь зник. Було тільки чути пластинку. Карусель крутиться, поки пластинка грає.

    "Тут, щось не те, — подумав старий синьйор. — Цей чоловік, напевне, чаклун. Ми так швидко обертаємося навколо Землі, що поб'ємо рекорд Гагаріна".

    Тим часом космічний караван пролітав над Тихим океаном, помережаним острівцями, над Австралією, де вистрибували кенгуру, над південним полюсом, де, напиндючившись, стояли мільйони пінгвінів. Та не було часу їх рахувати, бо внизу показалися американські індіанці із смолоскипами, потім хмарочоси Нью-Йорка, і нарешті єдиний хмарочос Чезенатіко. Пластинка скінчилася. Старий синьйор збентежено оглянувся: він знову сидів на старій каруселі біля Адріатичного моря, а смаглявий, змарнілий чоловічок гальмував. Старий синьйор заточуючись став на землю.

    — Послухайте, — звернувся він до чоловічка. Та той не мав часу слухати старого синьйора, бо на джипах і на каруселі вже сиділи інші діти. Карусель вирушБагато людей зійшлося на королівський двір. В одного борода, як у короля, а ніс трошки довший, в другого ніс коротший. Таких ворожбит одразу відпускав додому. Інші були схожі на короля, як один апельсин на інший, але ворожбит і тих відпускав, бо їм або зуба бракувало, або на спині були родимі плями.У тому селищі стояло дев'яносто дев'ять будиночків, навколо кожного будиночка зеленів садок, обгороджений парканом з хвірткою, а за хвірткою сиді— Заходь, заходь, Мартіно Впертий!

    — Отже, я дійшов до кінця дороги, — зрадів Мартіно. — Якби не ви, синьйоро, я б і гадки про це не мав.

    Мартіно відчинив хвіртку, перейшов через парк і, опинившись у замковому залі, вклонився чарівній синьйорі, що саме простувала вниз сходами. Вона була препишно вбрана, — куди тій феї чи принцесі,— й привітно всміхалася:

    — Отже, ти не повірив на слово? Чому не повірив, що дорога ця нікуди не веде?

    — Бо це нісенітниця. Хоч як багато на світі доріг, та цікавих місць куди більше.

    — Авжеж, була б тільки охота мандрувати. А зараз я тобі покажу замок.

    Було в тому замку безліч залів, заповнених ущерть розмаїтими скарбами, чисто як у тих казкових палацах, де сплять зачаровані красуні й де морські страховища зберігають свої багатства. Були тут діаманти, коштовне каміння, золото, срібло. І в кожному залі синьйора казала:

    — Бери, що тобі до вподоби. Я позичу тобі воза й коней.

    Самі розумієте, що Мартіно не треба було припрошувати. Вертався він додому з повним візком. На передку сидів дресирований собака, що вмів правити кіньми і гавкав, коли вони дрімали або збивалися з дороги.

    У селі хлопця вважали мертвим, а тому зустріли з великим подивом. Собака розвантажив на майдані всі скарби, мельнув двічі хвостом на прощання і, сівши на передок, зник у хмарі куряви. Мартіно пообдаровував усіх — і друзів і ворогів — коштовними подарунками. Безліч разів він розповідав про свої пригоди і завжди, як тільки кінчалася розповідь, хтось із слухачів кидався додому по візок і коня та пускався в дорогу, що нікуди не вела.

    Однак іще того вечора поверталися вони один по одному похнюплені: дорога для них обривалася в лісовій гущавині, далі її заступала щільна стіна дерев і тернисті хащі. І не було видно ані хвіртки, ані замку, ані вродливої синьйори. Отож, як бачите, часом буває, що скарби дістаються лише тому, хто перший нову дорогу торує. А Мартіно Впертий був першим.


    Сонце й хмара

    Веселе величаве сонце подорожувало небом на своїй вогняній кареті, розсилаючи на всі боки своє проміння. А поряд пливла грозова хмара, вона гнівалась і безперестанку мимрила:

    — Ех ти, марнотрате пришелепуватий, розкидай, розкидай свої промені, побачиш, що тобі зостанеться!

    А сонце щедро сіяло на землю проміння, і кожна виноградинка на виноградних лозах щомиті брала собі один-два промінці, кожен павучок, кожна билинка, квітка, водяна крапелька брали свою частку щедрого тепла.

    — Нехай, нехай тебе обкрадають. Побачиш, яка їхня дяка, коли вже нічого буде красти.

    А сонце й далі весело котилося по небу, розсипаючи навкруги мільйони, мільярди промінців, і навіть не лічило їх.

    Аж надвечір сонце полічило, скільки промінців у нього залишилося: о диво! — не бракувало жодного. Приголомшена хмара посипалась додолу градом, а сонце весело пірнуло в море.в соРибалка вирішив понести свою здобич на Лавенський базар.

    Синьйорова служниця прийшла на ринок по рибу й побачила носа, виставленого напоказ серед риби.

    — Та це ж ніс мого господаря! — вигукнула вона. — Дайте його мені.

    — Не знаю, чий це ніс, — відповів рибалка. — Я його спіймав, я його й продаю.

    — За скільки?

    — На вагу золота. Це ж бо ніс, а не якийсь там окунь. Служниця помчала повідомити господаря.

    — Дай, скільки править! Я хочу мати свого носа. Служниця підрахувала, і вийшло, що потрібна купа грошей, — аж триндільйон і тридцять з половиною тридцятонів лір, — бо ніс був таки здоровенний. Служниця мусила продати свої сережки, щоб зібрати такі гроші. А тому що вона була дуже прихильна до свого господаря, то лише зітхнула, коли розлучалася з сережками. Купила вона того носа, загорнула його в хустину й понесла додому. Ніс поводився спокійно й не пручався навіть тоді, коли потрапив у тремтячі руки господаря.

    — Та чого ж ти втік? Що ж я тобі такого зробив? Ніс скоса подивився на господаря, скривився і промовив:

    — Не треба було стромляти в мене своїх пальців.


    Дорога, що нікуди не вела

    За селом розходилися три дороги: перша простягалася до моря, друга — до міста, а третя вела в безвихідь.

    Мартіно цікавився, куди та третя все-таки веде; він розпитував, але всі відповідали одне й те саме:

    — Ота дорога? Та дорога нікуди не веде.

    — А як далеко вона пролягає?

    — Нікуди вона не пролягає.

    — То чого ж її проклали?

    — Ніхто її не прокладав, вона була завжди.

    — І ніхто ніколи по ній не ходив?

    — Ну й упертий же ти вдався. Ми ж тобі кажемо, що там нічогісінько немає.

    — Звідкіля ви знаєте? Ви ж самі там ніколи не були.

    Мартіно так настирливо допитувався, що люди прозвали його Впертим. Він на це зовсім не ображався, а все думав про дорогу, що нікуди не веде.

    Скоро він підріс: сам уже вулицю переходив, не те що раніше, коли дідусь його за руку переводив. Одного ранку пішов він з дому та й подався у далекі мандри, щоб з'ясувати, куди веде таємнича дорога, покрита густим бур'яном і вся у вибоїнах. Добре, що дощу не було, а то б під ногами лежали самі калюжі.

    Обабіч неї височів живопліт, а потім ліс почався. Віття дерев тісно перепліталося вгорі й утворювало темну прохолодну галерею, в яку проникали лише поодинокі промінці сонця й освічували її, мов ліхтарі.

    Мартіно все йде та йде, а галереї нема кінця-краю. Вже в нього ноги болять і здається, що було б краще вернутися назад. Та раптом Мартіно вгледів собаку.

    "Де собака, там і хата, — заміркував Мартіно, — або принаймні людина". Метляючи хвостом, собака побіг йому назустріч, лизнув руку та й подріботів назад дорогою, щомиті озираючись, щоб упевнитися, чи йде Мартіно назирці.

    — Іду, іду, — мовив зацікавлений Мартіно.

    Нарешті ліс порідшав, угорі прозирнуло небо, а дорога вперлася в залізну хвіртку. Крізь грати Мартіно побачив великий замок. Усі двері й вікна в ньому були навстіж відчинені, з усіх димарів бухав дим, а на балконі стояла гарна-прегарна синьйора. Вона привітно махала рукою й гукала.бака, що завжди гавкав.

    У дворі першого будиночка був пес Фідо, який, ревно охороняючи своїх господарів, шалено гавкав, коли проходив хто-небудь із мешканців інших дев'яноста восьми будинків: чи то чоловік, чи то жінка, чи дитина. Решта дев'яносто вісім псів робили так само. І вдень і вночі собаки валували, бо завжди хтось ішов вулицею.

    А синьйорові з дев'яносто дев'ятого будинку, йдучи з роботи, доводилося минати дев'яносто вісім будинків і дев'яносто вісьмох псів, що гавкали на нього і недвозначно давали зрозуміти: мовляв, залюбки пошматували б йому штани. А уявіть собі, яка буча зчинялася, коли заходив у селище чужинець. Тоді всі дев'яносто дев'ять собак гавкали в один голос, усі дев'яносто дев'ять господинь визирали надвір, потім квапливо ховалися в хаті, замкнувши двері на засув та похапцем затуливши вікна завісками, і чекали, поки чужинець пройде мимо.

    Від собачого гавкоту мешканці селища поглухли і між собою майже не розмовляли. Зрештою, їм не було про що балакати.

    Поступово мовчазні й похмурі жителі селища відучилися навіть говорити. І нарешті сталося так, що всі вони загавкали по-собачому. Мабуть, їм здавалося, що вони говорять, а насправді вони гавкали так, що аж мороз ішов поза шкірою. А через те, що гавкали чоловіки, гавкали жінки та діти, дев'яносто дев'ять хатин почали скидатися на собачі буди. Хоч на вигляд вони були гарненькі: вікна затулені чистими завісками, на балконах зеленіла герань та інші квіти.

    Якось у цей край під час своїх славетних мандрів завітав Джованніно Ледачий. Дев'яносто дев'ять собак влаштували йому такий собачий концерт, від якого навіть кілометровий стовп став би недорікою. Джованніно звернувся з запитанням до одної жінки, а вона у відповідь загавкала, заговорив до хлопця — той заскавулів.

    — Зрозуміло, — сказав Джованніно, — це пошесть. Пішов Джованніно на прийом до мера й промовив до нього:

    — Я маю для вас добрі ліки. По-перше, зруйнуйте всі паркани, — садки ростимуть і без огорожі. По-друге, поведіть собак на лови, нехай пограються — стануть лагідні. По-третє, влаштуйте великий бал і після першого вальса знову навчитеся говорити.

    Та мер йому відповів:

    — Гав-гав!

    — Зрозуміло, — сказав Джованніно, — найслабший той, хто вважає себе здоровим.

    І пішов собі далі.

    Уночі, коли чуєте, як десь далеко валують собаки, знаєте, що це, може, собаки, а може, й мешканці того дивовижного маленького селища.


    Втеча Пульчінелли

    Пульчінелла був найнепосидющішою лялькою в старенькому театрі. Завжди він сварився з хазяїном, то під час вистави йому заманеться піти на прогулянку, то хазяїн дасть йому замість драматичної ролі комедійну.

    — Сьогодні чи завтра переріжу мотузочки, — сказав він Арлекінові.

    Як нахвалявся, так і зробив. Узяв хазяїнові ножиці, перерізав мотузочки, які зв'язували йому голову, руки й ноги, й запропонував Арлекінові:


    — Отак ти всіх повідпускаєш, — сказав йому король. — Давай хоч одного випробуємо.

    — Не буде з них пуття, шкода праці,— твердив своє ворожбит.

    Якось увечері король з ворожбитом вийшли на вежу. Раптом ворожбит вигукнув:

    — Дивись, он той чоловік схожий на тебе, як викапаний!

    І показав на кульгавого, підсліпуватого, замурзаного і вкритого коростою жебрака.

    — Отакої! — образився король. — Та ми ж нітрохи не схожі.

    — А на мою думку, — сказав ворожбит, — смертельно хворого короля можна порівняти лише з найубогішим, найнещаснішим бідолахою. Не гаючи часу, перебирайся в жебраків одяг, посади його на трон, і ти врятований.

    Та король не хотів визнати, що він схожий на жебрака. Розгнівався він, вернувся в палац, надяг корону, взяв скипетр і того ж таки вечора помер.


    Хвалькувата миша

    Стара бібліотечна миша вряди-годи ходила в гості до своїх двоюрідних сестер, що жили на високому горищі і мало тямили в земних справах.

    — Які ж бо ви невігласи, — казала миша своїм сумирним родичам. — Мабуть, і читати не вмієте.

    — Куди нам до тебе рівнятися, — зітхали сестри.

    — От чи їли ви коли-небудь кота?

    — Де вже нам! У нас не миші котів, а коти мишей їдять.

    — Ой, які ж ви недотепи! Я вже не одного кота з'їла і скажу вам правду, що жоден не встиг навіть зойкнути.

    — А чим від них тхнуло?

    — Здається, папером і фарбою. Та з'їсти кота — то пусте. А от доводилось вам собаку їсти?

    — Крий Боже!

    — Я саме вчора з'їла одного пса, завбільшки такого як вовк, та ще й з іклами… Схрумала його заіграшки, навіть не ойкнув.

    — А чим він пахнув?

    — Папером. А носорога ви коли-небудь їли?

    — Де там! Ми того носорога навіть не бачили. Який він? Схожий на парміджанський чи горгондольський сир?

    — Схожий на носорога, звісно. А верблюда, ченця, принцесу, ялинку ви куштували?

    В цю хвилину де не взявся кіт. Він сидів за скринею, прислухаючись до мишачої розмови. Кіт був не мальований, а справжній, вусатий і з пазурами. Мишенята дременули в нірку, бібліотечна ж миша з несподіванки заклякла на місці, ставши на задні лапки. Зловив кіт мишу й питається:

    — То це ти котів їси?

    — Я, Ваша Величносте… Але ж, розумієте… Я в бібліотеці…

    — Розумію, розумію. Ти гризеш котів, намальованих у книжках.

    — Інколи, та й то з навчальною метою.

    — Це діло добре, я теж люблю літературу. А чи не слід тобі навчитися дечого в справжнього кота? Слід би тобі знати, що не всі коти паперові і не всіх носорогів можна загризти.

    На превелике щастя для бідолашної миші, кіт побачив на підлозі павука і на хвильку відвернувся. Бібліотечна миша двома стрибками опинилася між книжок, а кіт мусив павуком задовольнятися.


    Невидимий Тоніно

    Одного разу хлопчик Тоніно пішов до школи засмучений, бо не вивчив уроків і боявся, що вчитель його викличе.

    — Ах, — казав він собі,— якби я міг стати невидимим! Учитель робив перекличку. Дійшла черга до Тоніно, вчитель назвав його прізвище, та хоч Тоніно одізвався, ніхто його не почув, а вчитель навіть мовив:

    — Жаль, що Тоніно не прийшов, я хотів його урок запитати. Мабуть, хлопець захворів. Будемо сподіватися, що все минеться гаразд.

    Тоніно відразу зміркував, що став невидимий. Таки здійснилася його мрія?

    На радощах він так підстрибнув, що втрапив у кошик для сміття. Виліз звідти і ну по класу швендяти: тут за чуба кого смикне, там чорнило розіллє. Зчинився галас, всі в класі пересварилися. Кожен звинувачував свого сусіда. І ніхто й гадки не мав, що все це накоїв невидимий Тоніно.

    Набавившись донесхочу, Тоніно вийшов зі школи й сів у тролейбус. Квитка він, звісно, не взяв, знаючи, що кондуктор його не бачить. Сів на вільне місце й сидить. На наступній зупинці в тролейбус зайшла жінка з господарською сумкою і спробувала сісти на те місце, що здавалося їй вільним. Але сіла Тоніно на коліна й мало його не задушила.

    — Що за химера! — вигукнула вона. — На це місце не можна сісти! Гляньте, кладу сумку, а вона висить у повітрі.

    А насправді сумка лежала на колінах у Тоніно. Зчинився гамір, пасажири почали лаяти тролейбусне управління. У центрі Тоніно вийшов із тролейбуса, подався в кондитерську й почав напихатися різними пундиками, тістечками та шоколадками.

    Продавщиця помітила, що тістечка зникають з прилавка, й напустилася на статечного чоловіка, який купував карамельки для старої тітки: мовляв, це він краде тістечка.

    Чоловік обурився:

    — Я — злодій? Ви не знаєте, з ким говорите.ала в нову кругосвітню подорож.

    — Скажіть-но мені…— сердито повторив старий синьйор.

    Чоловічок навіть не глянув на нього. Він крутив карусель. Щасливі пасажири шукали поглядом своїх батьків, які юрмились колом і підбадьорливо. всміхалися. Невже ця кумедна машина, що крутиться під звуки гидкої музики, насправді чарівна карусель?

    "Хай йому абищо, — подумав старий синьйор, — краще вже буду мовчати про цю пригоду, а то люди скажуть: "Чого йому було сідати на ту карусель? Хіба він не знає, що на ній голова паморочиться?"


    На пляжі в Остії

    За кілька кілометрів од Рима простягся остійський пляж. Влітку туди приїздять сотні тисяч римлян, і на пляжі ніде яблуку впасти. Ледь запізнишся, і вже ніде застромити парасолю.

    Одного разу на пляжі в Остії з'явився дивний синьйор, що більше скидався на чаклуна, ніж на просту людину. Бо, прибувши на пляж останнім і не знайшовши вільного місця, він розкрив парасольку, крутнув щось у ручці — парасоля знялася вгору, пролетіла над тисячами парасольок і зупинилася над берегом моря, на висоті двох чи трьох метрів над землею. Синьйор-чаклун розклав свій шезлонг, що теж повис над землею, простягся під парасолею, вийняв з кишені книжку та й ну собі читати, вдихаючи морське повітря, гірке від солі та йоду.

    Спочатку люди нічого не помітили. Деякі сиділи під своїми парасолями й намагалися розгледіти крізь натовп хоч маленький клаптик моря, інші розв'язували кросворди, а тому ніхто й не дивився вгору. Та раптом одна синьйора почула, як щось упало їй на парасольку. Вона гадала, що це діти м'яча кинули, й хотіла на них нагримати. Озирнулась навкруги, глянула вгору, аж над нею синьйор-чаклун висить. Подивився він униз та й каже:

    — Пробачте, синьйоро, то моя книжка впала. Будьте ласкаві, підкиньте її вгору.

    Синьйора від несподіванки аж на пісок повалилася. Лежить і не може підвестися — була вона дуже гладка й опасиста. Підбігли до неї родичі, хочуть її підвести, а вона мовчки догори, на висячу парасольку, показує.

    — Будь ласка, підкиньте ііені книжку, — повторив синьйор-чаклун.

    — Хіба ви не бачите, що налякали нашу тітку?

    — Пробачте, я ненавмисно.

    — Злазьте звідти, сидіти там заборонено.

    — Внизу нема місця, і я вмостився тут. Адже квиток у мене є.

    Тим часом усі люди на пляжі вгледіли дивного синьйора й показували на нього пальцями.

    — Дивіться, дивіться, — казали вони, — у нього реактивна парасоля!

    — Гей, Гагаріне! — гукали йому. — Візьми й мене до себе!

    Якийсь хлопчина підкинув книжку, синьйор уловив її, нервово погортав, знайшов потрібну сторінку і взявся читати, пихкаючи сигаретою. Невдовзі йому дали спокій. Тільки діти іноді поглядали вгору, а найхоробріші вигукували:

    — Синьйоре, синьйоре!

    — Чого вам?

    — Навчіть і нас лежати в повітрі!

    Але синьйор на відповідь тільки кректав. Коли настав вечір, парасоля тихенько засвистіла й полинула назад понад пляжем. Синьйор-чаклун приземлився на сусідній вулиці, сів на свого мотоцикла й поїхав собі додому. Ніхто не знає, хто він такий і де купив ту парасолю.


    Історія королівства Ненажеранії

    У далекій стародавній країні Ненажеранії, що на сході межує з герцогством Випиванія, першим королював Ненажера Всетравний, прозваний так через те, що, виївши макарони, уминав тарілку і чудово все перетравлював.

    Замінив його потім на троні Ненажера Другий, на прізвисько Три Ложки. Прозвали його так через те, що він їв суп зразу трьома ложками: дві ложки тримав власноручно, а третю підносила Королівна, і горе їй, якщо ложка була порожня!

    Опісля на троні Ненажеранії, що височів перед столом, заставленим і вдень і вночі розмаїтими стравами, сиділи: Ненажера Третій, прозваний Закускою; Ненажера Четвертий, на прізвисько Котлета по-парміджанськи; Ненажера П'ятий, Голодний; Ненажера Шостий, Індикожер; Ненажера Сьомий, прозваний "А ще що?", який прославився тим, що з'їв корону з кутого заліза; Ненажера Восьмий, Суха Скоринка, — цей, не знайшовши нічого на столі, проковтнув скатертину; Ненажера Дев'ятий, на прізвисько Сталева Щелепа, з'їв трон разом з подушечками.

    Так перестала існувати королівська династія.

    Аліса пірнає в море

    Одного разу Аліса Падальниця пішла до моря купатися, їй так сподобалось купання, що не хотіла з води вилазити.

    — Алісо, годі, йди на берег, — гукала її мама.

    — Зараз, мамо, — відповідала Аліса, а сама думала:

    "Буду в воді, поки не виростуть у мене плавці і я не стану рибою".

    Лягаючи увечері спати, Аліса дивилася в дзеркало: чи не виросли плавці або хоч срібна луска. Та на тілі в неї поблискували самі піщинки, — коли вона не милася під душем після морської купелі.

    Одного ранку вийшла Аліса раніше ніж звичайно на пляж і стріла хлопця, який збирав морських їжаків і черепашки. Він був з рибальської родини і добре знався на тому, що і як у морі діється.

    — Ти часом не знаєш, як стати рибою? — запитала його Аліса.

    — Зараз тобі покажу, — відповів хлопець. Поклав він на камінь, що виступав з води, хустину з морськими їжачками й пірнув на дно. Минає хвилина дві, а хлопця немає. Аж гульк — виринув на поверхню дельфін і ну грати між хвиль, здіймаючи бризки. Він навіть шаснув під ногами Аліси, та вона анітрішечки не злякалася.

    Потім дельфін махнув хвостом і зник у глибині морській, а звідтіля виплив, усміхаючись, хлопець.

    — Бачиш, як це легко робиться?

    — Бачу, але не вмію.

    — Спробуй.

    Алісі дуже хотілося стати морською зіркою, вона пірнула в море і попала в розкриту черепашку. Черепашка тут же стулила свої половинки, й Аліса потрапила в полон.

    "Ой лишенько, що ж тепер буде?" — подумала дівчинка.

    Навкруги панували тиша й спокій. От би лишитися тут навіки-віків, жити в глибинах моря, як колись сирени. Аліса зітхнула. Згадала маму. Вона, мабуть, думає, що Аліса ще спить. Згадала тата. Сьогодні субота, і ввечері тато має приїхати з міста.

    — Шкода мені їх кидати. Вони мене так люблять. Цього разу я повернуся на суходіл.

    Упираючись руками й ногами, Аліса прочинила стулки, вистрибнула назовні й виринула з води. Хлопчика вже не було на березі. Про свою пригоду Аліса не розповіла нікому.


    Молодий рак

    Один молодий рак так собі думав: "Чому всі мої родичі пересуваються задом уперед? Я хочу навчитися плавати вперед головою, як жаби, і, присягаюся своїм хвостом, таки навчусь".

    Отож почав він нишком вправлятися між камінням рідного струмка.

    Спочатку ці вправи дуже його втомлювали: то вдариться, то панцир розіб'є або клешнею на клешню наступить. Час минав, і поступово справи пішли на краще, бо хто мусить, той і камінь вкусить.

    Бачить рак, що вже навчився, завітав до своїх та й каже:

    — Подивіться, як я вмію, — і гордо поплив головою вперед.

    — Ой синочку мій, — заголосила мати, — чи ти з глузду з'їхав? Схаменися, плавай так, як твої рідні брати.

    А брати тільки дивляться на нього глузливо та посміхаються. Батько, той споважнів, — помовчав хвилинку, а тоді каже:

    — Годі, сину, блазнювати.Хочеш бути з нами, плавай, як усі раки. А хочеш робити по-своєму, — то рівчак великий, — іди собі геть і не вертайся.

    Хоробрий рак любив свою рідню, та вирішив твердо своє обстоювати. Тож обняв він матір, попрощався з батьком та братами і помандрував у світ.

    Побачили його жаби, що біля латаття теревені правили.

    — Світ перевертається догори ногами, — мовила одна жаба, — погляньте-но на цього рака. Хіба не моя правда?

    — Ані себе, ані інших не поважає,— сказала друга.

    — Біда з такими, та й годі,— докинула третя.

    А рак і далі ні на кого не зважав, таки робив по-своєму. Одного разу чує він: хтось його гукає. Дивиться — аж то старий рачисько, сидить сумний на самотині біля каменя.

    — Здорові були, — привітався молодий рак.

    Старий рачисько довго на нього дивився, а тоді й каже:

    — Що це за дур тебе взяв? Замолоду я також мріяв навчити раків ходити головою вперед. А бачиш, що з того вийшло: живу сам-один, усі мене цураються і радше відкусять собі язика, ніж зі мною заговорять. Послухай моєї поради: осядься й роби, як усі, колись мені подякуєш.

    Молодий рак промовчав, а сам подумав: "Ні, правда таки на моєму боці".

    Чемно попрощавшись із старим самітником, він гордо пішов своєю дорогою.

    Чи далеко він зайде? Чи пощастить йому? Чи подолає кривду? Цього ми ще не знаємо, бо він і досі прямує вперед, ані на крихту не втративши відваги й рішучості. Побажаймо ж йому щиро: щасливої дороги!

    Чародійна палиця

    Одного дня маленький Клавдіо грався під брамою. Вулицею тюпав згорблений дідусь у золотистих окулярах. Дійшов він до брами і впустив палицю. Клавдіо швиденько підняв її і подав дідусеві. Той усміхнувся та й каже:

    — Дякую, але мені цієї палиці не треба. Обійдусь і без неї. Хочеш, візьми собі.

    І, не чекаючи відповіді, дідусь подався далі своєю дорогою, трохи випроставши спину. А Клавдіо стоїть із палицею і не знає, що з нею робити. Палиця як палиця, — звичайнісінька дерев'яна, закарлючена, із залізним наконечником. Клавдіо разів два штрикнув нею в землю, потім знічев'я сів на неї верхи, аж зирк — палиця обернулася на коня, на чудового коника з білою зіркою на лобі. Іржучи й викрешуючи копитами іскри, коник почав гасати подвір'ям.

    Клавдіо і зрадів, і злякався трохи! А коли зрештою скочив з коня, то палиця знову стала палицею: замість копит був простий іржавий наконечник, а замість гриви — закарлючена ручка.

    — Ще раз спробую, — вирішив Клавдіо, трохи відсапавшись.

    Сів він верхи на палицю, а вона цього разу обернулася не на коня, а на поважного двогорбого верблюда, подвір'я ж стало безмежною пустелею. Але Клавдіо не злякався і почав вдивлятися в далечінь, шукаючи очима оазису.

    "Це, напевне, чародійна палиця", — сказав до себе Клавдіо, втретє сідаючи верхи. Тепер це вже був червоний спортивний автомобіль з білим номером на капоті. Подвір'я перетворилося на доріжку для перегонів, і Клавдіо щоразу досягав фінішу перший.

    Згодом палиця перетворювалася на моторний човен, а подвір'я в спокійне зеленаве озеро, а тоді стала зоряним кораблем, який розтинав космічний простір, минаючи небесні світила.

    І тільки-но Клавдіо зупинявся, палиця ставала звичайнісінькою палицею, з блискучою ручкою і старим наконечником.

    Хлопчик грався цілісінький день. А надвечір випадково визирнув на вулицю й побачив дідуся в окулярах із золотою оправою. Хоч як пильно Клавдіо придивлявся до нього, та нічого незвичайного не помітив: звичайнісінький собі дідусь вертається стомлений із прогулянки.

    — Подобається тобі палиця? — усміхаючись, запитав дідусь.

    Клавдіо гадав, що дідусь хоче забрати свою палицю, й, зашарівшись, простяг її старому. Та дідусь сказав:

    — Візьми її собі, я обійдуся без неї! Ти можеш на ній літати, а я нею тільки підпираюся. Мені досить прихилитися до стіни, коли потрібна підпора.

    І дідусь пішов, усміхаючись, бо нема людини щасливішої за дідуся, який може що-небудь подарувати дітям.


    Старі Прислів'я

    — Якщо сірий, — повчало Старе Прислів'я, — то вовк.

    — А я кіт, — сказав сірий кіт, переходячи вулицю.

    — Не може того бути: Старі Прислів'я завжди правду кажуть.

    — А я таки кіт, — повторив кіт.

    З гіркої досади Старе Прислів'я впало з даху й зламало собі ногу.

    А інше Старе Прислів'я пішло дивитися на футбольний матч і, покликавши одного гравця, шепнуло йому на вухо:

    — Хто робить сам — робить за трьох.

    Футболіст забрав м'яча й почав ганяти його полем, нікому не передаючи. Але глядачам стало страшенно нудно, бо гра припинилася. Тому футболіст віддав м'яча товаришеві й почав грати в гурті, а Старе Прислів'я з прикрості захворіло. І довелось вирізати йому гланди.

    Одного разу зустрілися три Старі Прислів'я і, ледве розтуливши роти, посварилися:

    — Добрий початок — половина роботи, — мовило перше.

    — Е ні,— заперечило друге, — найкраще — золота середина.

    — Нічого ви не тямите, — заявило третє. — Кінець діло хвалить.

    І почали вони битися, аж чуби тріщали. Ще й досі не вгамувалися.

    Якось одному Старому Прислів'ю закортіло 'скуштувати груш. Сіло воно під грушкою і міркує: "Стигла груша сама падає".

    Довго воно сиділо, а груша висить собі. І висіла, аж доки згнила зовсім, а тоді впала на голову Старому Прислів'ю і розплющилася. А Старе Прислів'я зі злості пішло на пенсію.


    Смерть короля

    Якось помирав один король. Лежить він і з відчаю сам до себе промовляє:

    — Невже мені, всевладному королю, доведеться вмерти? Та де ж мої ворожбити? Чому вони не рятують мене?

    А ворожбити з великого ляку всі порозбігалися. Лишився тільки один старий ворожбит, якому ніхто не йняв віри, бо був він дивакуватий і навіть трохи божевільний.

    — Гаразд, порятую тебе від смерті,— сказав він. — Але на один день ти мусиш посадити на свій трон дуже схожу на тебе людину, яка потім помре замість тебе.

    Негайно по всьому королівству було оголошено: всім схожим на короля прибути за добу до королівського двору, бо інакше їх смерть чекає.


    Ви не знаєте, хто мій батько! Ви не знаєте, хто мій дід!

    — А я й не хочу знати, — відповіла продавщиця.

    — Як ви смієте ображати мого діда!

    І завелися вони так, що й не розборониш. Прибігла поліція. Невидимий Тоніно прошмигнув між ногами лейтенанта поліції і подався до школи, щоб зустріти своїх товаришів. Уроки саме скінчилися, і хлопці вибігли, або, точніше, лавою викотилися на вулицю. Однак вони його не побачили. Дарма Тоніно силкувався їх догнати. Так і не пощастило йому ані посмикати Роберто за чуба, ані почастувати Гуїскардо ласощами. Вони його не бачили, не чули, дивилися крізь нього, наче він був із скла.

    Втомлений і сумний, вернувся Тоніно додому. Мама чекала його на балконі.

    — Я тут, мамо! — вигукнув Тоніно.

    Та мама його не побачила й не почула і стурбовано низала очима вулицю.

    — Осьдечки я, тату! — вигукнув Тоніно, зайшовши в кімнату, і сів на своє місце, біля столу. Але тато занепокоєно мимрив:

    — Дивно, чому його й досі немає? Чи не скоїлася з ним якась біда?

    — Я тут, я тут! Мамо, тату! — гукав Тоніно. Та ніхто його не чув.

    Тоніно зарюмсав. Але навіщо рюмсати, коли ніхто не бачить твоїх сліз?

    — Не хочу я більше бути невидимим, — сказав розпачливо Тоніно. — Хочу, щоб мене бачив тато, щоб гримала на мене мама, щоб мене викликав до дошки вчитель! Хочу гратися з друзями. Ой, як погано бути невидимим і самотнім!

    Пішов бідолашний Тоніно у двір, а там на лаві сидить дідусь, гріється проти сонця.

    — Чого це ти плачеш? — питає його дідусь.

    — Хіба ви мене бачите? — здивувався Тоніно.

    — Авжеж, бачу. Щодня бачу, як ідеш до школи і вертаєшся додому.

    — А я вас не бачив.

    — Я це знаю. Ніхто мене не помічає. Та хіба хлоп'ята звертають увагу на самотнього старого пенсіонера? Я для вас однаково, що невидима людина.

    — Тоніно! — гукнула з балкона мама.

    — Мамо, ти мене бачиш?

    — Авжеж, бачу. Сліпа я, чи що? Ходи-но сюди, тато з тобою поговорить.

    — Зараз іду, мамо, — радісно вигукнув Тоніно.

    — А ти не боїшся прочухана? — спитав, усміхаючись, дідусь.

    Тоніно обняв дідуся за шию й поцілував.

    — Ви мене врятували, — сказав він дідусеві.

    — Бувай здоров, — відповів дідусь.


    Запитайко

    Жив собі один хлопчина, який завжди про все розпитувався. Це, звичайно, добре, коли хлопець хоче все знати. Та питав він про такі речі, які важко пояснити. Наприклад:

    — Чому в шухляд є столи?

    Люди дивилися на нього й відповідали:

    — Шухляди — для ложок, виделок, ножів.

    — Я знаю, для чого шухляди, але не можу здогадатися, чому в них є столи.

    Люди знизували плечима і йшли собі геть. Іншим разом хлопчина питав:

    — Чому в хвостів є риби? Або:

    — Чому у вусів є кішки?

    Люди знизували плечима та йшли своє діло робити.

    Вже хлопчина підріс, уже й дорослий став, а все одно розпитував про такі нісенітні речі, що ніхто йому відповісти не вмів. Поселився він у хижці на високій горі й весь час бився над питаннями, записував їх у зошит, думав-гадав, та ніяк не знаходив відповіді.


    Наприклад, він думав:

    "Чому в тіні є сосна?"

    "Чому хмари не пишуть букв?"

    "Чому марки не п'ють пива?"

    З великого напруження заболіла в нього голова, та він не кидав свого.

    Стригтися він не стригся, голитися — не голився, тож обріс бородою і запитав:

    — Чому в бороди є обличчя?

    Коли він помер, то один учений відкрив, що той хлопчина змалечку одягав шкарпетки навиворіт і жодного разу не одяг їх як слід. А тому він і не навчився ставити правильні запитання.

    З багатьма людьми таке буває, як з тим хлопчиною.


    Недільний ранок

    У неділю синьйор Чезаре прокидався пізно. Вставши з ліжка, він надягав піжаму й довго походжав по кімнаті. Тільки об одинадцятій він заходив у ванну кімнату й, не зачиняючи дверей, починав голитися.

    Саме тієї хвилини чекав Франческо, шестирічний хлопчик, що дуже хотів стати лікарем-хірургом. Він брав вату, пластир, пляшечку спирту і, зайшовши у ванну кімнату, сідав на стільчик.

    — Ну, чого тобі? — запитував синьйор Чезаре, намилюючи обличчя.

    У будень він голився електричною бритвою, а в неділю — звичайним лезом.

    — Ну, чого тобі?

    Франческо мовчав, прибравши поважного вигляду й соваючись на стільчику.

    — Ну, так чого ж тобі треба?

    — Я тут на всякий випадок, — відповів Франческо. — Адже ти можеш врізатися. Тоді я тебе полікую.

    — Гаразд, — сказав синьйор Чезаре.

    — Тільки ти не порань себе навмисне, як минулої неділі,— попереджав Франческо, — бо тоді це не зарахується.

    — Хай буде так, — погодився синьйор Чезаре.

    Та поранити себе несамохіть було важко. Він пробував врізатись мимоволі, та марно. Старався бути неуважним, але дарма. Нарешті він якось поранився, і Франческо взявся до роботи: витер краплю крові, помазав ранку йодом і приклав до неї пластир.

    І так щонеділі синьйор Чезаре дарує своєму синові краплю крові. А Франческо переконаний, що його батько неуважний.


    Кришталевий Джакомо

    Якось в одному далекому місті народився прозорий хлопчик. Крізь його тіло все чисто було видно, як крізь повітря чи воду. Був цей хлопчина з плоті й кісток, а здавався скляним. Однак, падаючи, він не розбивався на скалки, а тільки набивав собі на лобі прозору ґулю. Все було видно: і як б'ється його серце, і як плавають його думки, наче кольорові рибки в акваріумі.

    Одного разу не втерпів хлопець, — збрехав, і люди побачили: під його чолом заблисла вогняна кулька. Тільки-но хлопець сказав правду, кулька зникла. Відтоді він ніколи не брехав.

    А іншим разом товариш довірив йому свою таємницю, і люди побачили, що в його грудях перекочується чорна кулька.

    Хлопець ріс, став юнаком, потім дорослим. Люди вільно читали його думки і, запитуючи, вгадували відповідь раніше, ніж він розтуляв рота. Звали його Джакомо, а люди прозвали Кришталевим Джакомо. Всі дуже його любили за чесність. Хто знав його, той і сам ставав благороднішим.

    Та, на лихо, владу в цій країні захопив жорстокий диктатор. Настали часи свавілля, насильств і злиднів. Кожен, хто наважувався ремствувати, зникав без сліду. Хто бунтувався, того розстрілювали. Бідних переслідували, принижували і всіляко ображали.

    Заляканий народ терпів мовчки.

    Та Джакомо не міг мовчати, бо його думки самі за себе говорили. За його прозорим чолом люди бачили: він обурений насильствами й засуджує диктатора. Всі нишком повторювали те, що думав Джакомо, плекаючи надію на кращі часи. Отож тиран наказав арештувати Кришталевого Джакомо й закинути його в найтемнішу в'язницю. Та дивна річ! Стіни камери, в яку запроторили Джакомо, стіни в'язниці і зовнішні мури стали прозорі. Люди, проходячи повз в'язницю, бачили Джакомо й читали його думки. Вночі тюрма випромінювала навкруги яскраве світло. Тиран наказав заслонити всі вікна свого палацу, та однаково не міг заснути. Кришталевий Джакомо навіть у кайданах був сильніший за тирана, бо правда сильніша за все на світі, яскравіша за сонце і могутніша від урагану.


    Як мавпи подорожували

    Одного дня мавпи в зоологічному саду вирішили побачити світа й подалися в мандри. От ідуть вони, йдуть, зупинилися, а одна мавпа питає:

    — Ну, що ми бачимо?

    — Клітку лева, басейн тюленя і хату жирафи.

    — Який великий світ! Дуже цікаво мандрувати! Рушили вони знову в дорогу і зупинилися аж опівдні.

    — А що ми зараз бачимо?

    — Хату жирафи, басейн тюленя і клітку лева.

    — Який великий світ! Дуже цікаво мандрувати! Подалися вони далі й зупинилися надвечір.

    — Що ми бачимо?

    — Клітку лева, хату жирафи і басейн тюленя.

    — Який нудний цей світ: скрізь одне й те саме. Не варт і мандрувати.

    А річ у тім, що мавпи подорожували в клітці — ходили навколо, як коні в каруселі.


    Людина, яка хотіла вкрасти Колізей

    Якось одному чоловікові заманулося стати єдиним власником римського Колізею, і вирішив він його вкрасти. Узяв торбу, пішов до Колізею і, помітивши, що сторож десь на другому боці, швиденько набрав каміння і гайда додому. Назавтра зробив так само. І так щоранку, крім неділі, ходив до Колізею по двічі й по тричі, пильно стежачи, щоб вартовий його не запримітив. А в неділю чоловік відпочивав і рахував крадені камені, що купою лежали в льосі.

    Заповнивши льох, він наносив каміння на горище, а коли вже й там не стало місця, почав ховати каміння під диванами, в шафах, у кошиках, де складав брудну білизну. Щоразу, приходячи до Колізею, чоловік оглядав його з усіх боків і в думці проказував:

    "Людям здається, що Колізей не змінився. Та я знаю, що ось тут він поменшав".

    І, витираючи піт з чола, виважував шмат цеглини зі сходів або висмикував каменюку із склепіння та кидав у торбу. Повз нього проходили туристи, милувалися спорудою, роззявивши рота, а він нишком усміхався: "Постривайте, скоро не стане Колізею. Отоді вам очі на лоба полізуть".

    Заходячи до крамнички й дивлячись на кольорові листівки з зображенням величного амфітеатру, він шалено радів, а щоб приховати свою втіху, вдавав, що сякається, і сам думав: "Хе-хе! Кольорові листівки… Незабаром матиме той Колізей хіба що на листівках!"

    Минали місяці, роки. Крадене каміння купою лежало під ліжком, громадилося в кухні, лишивши тільки прохід між газовою плитою й умивальником, і по вінця наповнювало ванну; сіни ж перетворилися на окоп. А Колізей все стояв на своєму місці, жодного склепіння йому не бракувало. Якби комар взявся до руйнації, то більшої шкоди не завдав би. Бідолашного злодія на старість охопив відчай. Він задумався: "А що, коли я взявся не за те діло? Може, краще було б украсти баню собору святого Петра? Е ні, не кину! Раз узявся, то вже доведу справу до кінця".

    Носити каміння ставало йому щораз важче, боліли руки, кривавились пальці. Почуваючи, що смерть недалеко, чоловік востаннє почвалав до Колізею і з великою натугою вибрався сходами на верхню терасу. Надвечірнє сонце розмальовувало жовтогарячими і фіолетовими барвами стародавні руїни. Та бідолашний старий нічого не бачив: сльози і втома заслонили йому очі. Він хотів зостатися на самотині, та заважав натовп туристів, що висловлювали різними мовами своє захоплення. Та зненацька серед людського гомону задзвенів сріблястий голосок хлопчика: "Не руш! То моє, моє!"

    Як недоречно, фальшиво звучало слово "моє" перед такою красою! Тепер старий це збагнув і хотів щось сказати хлопчикові, навчити його називати "моє" "нашим", та вже не міг.


    Собаче селище

    Було колись на світі дивовижне маленьке селище.


    — Тікаймо разом.

    Та Арлекін нізащо не хотів розлучатися з Коломбіною, а Пульчінелла не мав наміру брати з собою ще й ту манірницю, через яку не раз попадав у халепу.

    — Піду сам, — вирішив Пульчінелла, стрибнув на землю і накивав п'ятами.

    "Ох і гарно ж без тих осоружних мотузочків, — думав він. — Ідеш собі, куди душа забажає".

    Самотній дерев'яній ляльці світ здається величезним і страшним, а надто вночі, коли на кожному кроці чигають хижі коти, які, з доброго дива, ще подумають, що ти миша. Та Пульчінелла переконав котів, що він не миша, а справжній артист. Зрештою заховався Пульчінелла в садочку, вмостився під парканом та й заснув.

    Нa світанку він прокинувся голодний. А їсти нема чого, — навколо самі гвоздики, тюльпани, цинії та гортензії.

    — Все одно не здамся, — сказав Пульчінелла й, зірвавши гвоздику, заходився об'їдати пелюстки. Але пелюстки зовсім не те, що біфштекс чи смажена риба, вони запилені й несмачні. Та Пульчінеллі їхній смак здавався смаком волі, і тому, з'ївши дві пелюстки, Пульчінелла відчув себе ситим і щасливим. Надумав Пульчінелла в цьому садку оселитися назавжди. Притулок дала йому крислата магнолія: її цупке листя захищало від дощу, не боялося граду. Харчувався він квітами: сьогодні гвоздикою, завтра трояндою. І хоч Пульчінеллі снилися гори спагетті та рівнини свіжого сиру, він не здавався. Дуже схуд Пульчінелла, зате став такий духмяний, що бджоли сідали на нього посмоктати нектару. Та, бувало, помацає котра хоботком його дерев'яну голову і летить геть розчарована.

    Наближалася зима, зів'ялі квіти чекали першого снігу, і бідна дерев'яна лялька не мала чого їсти. Про дальшу подорож годі було й думати: Пульчінелла ледве тримався на своїх дерев'яних ногах.

    "Помру, а не здамся, — затявся Пульчінелла. — Садок — чудове місце для вічного спочинку. Краще померти вільним, ніж жити на мотузочку, слухняно похитуючи головою".

    Перший сніг накрив Пульчінеллу м'якою білою ковдрою. А навесні він загруз у землю, і над ним розквітла гвоздика. Пульчінелла знову був щасливий. "На моїй голові виросла квітка, — думав він. — Чи зазнав хто в світі більшого щастя?"

    Пульчінелла не вмер, бо ж дерев'яні ляльки не вмирають. Він ще й досі лежить у садку, хоч ніхто цього не знає. Якби вам довелося його знайти, то не прив'язуйте мотузки йому до голови. Королю чи королеві було б до того байдуже, а от Пульчінелла не терпить мотузки.


    Криниця в Катіна Піана

    На півдорозі між Саронно і Леньяно під лісом лежав хутір Катіна Шана. Було там всього-навсього три двори, а жило аж одинадцять родин. В Катіна Піана був один-однісінький колодязь, та й то якийсь дивний — на валі ні мотузки, ні ланцюга. Кожен мав свою власну мотузку і, йдучи по воду, брав її разом з цебром, а тоді ніс до хати. На один колодязь припадало одинадцять мотузок. Коли не вірите, підіть самі на той хутір і вам розкажуть так само, як і мені, про лиху незлагоду, що панувала між його мешканцями. Замість того, щоб гуртом купити доброго ланцюга та прикріпити його на валі, хуторяни радше б закидали колодязь землею. Почалася війна, і всі чоловіки пішли до війська, лишивши на жінок домашні справи і доручивши їм пильно берегти мотузки.

    Потім прийшли німці, самотні жінки тремтіли від страху, і кожна зберігала свою мотузку.

    Одного дня хлопець з Катіна Піана подався в ліс по хмиз і почув у кущах стогін. Виявилося, що то стогне партизан. Його поранило в ногу. Хлопчина побіг по маму. Жінка аж руки заломила з великого ляку, але пересилила страх і сказала:

    — Візьмемо його додому, де-небудь сховаємо. Може, й татові твоєму хтось допоможе в скрутну хвилину. Ми навіть не знаємо, де він і що з ним.

    Заховали вони партизана в коморі й викликали лікаря — буцімто для бабусі. Та люди бачили бабусю здорову-здоровісіньку того ж самого ранку. "Що за диво?" — подумали вони. Не минуло й доби, як увесь хутір знав, що в коморі у сусідки лежить поранений партизан. Один старий дід сказав:

    — Довідаються про це німці — всіх нас перестріляють. Навіщо нам таке лихо?

    Та жінки шкодували бідолаху. "Може, десь так і мій ховається поранений", — думали вони, зітхаючи. На третій день одна з них прийшла до Катерини — жінки, яка переховувала партизана, — і принесла кільце ковбаси.

    — Нехай бідолаха підживиться. Йому треба, — сказала вона.

    Незабаром завітала друга з пляшкою вина, потім третя з мішечком борошна — зварите, мовляв, поленти, четверта із шматочком сала. А до вечора всі жінки з Катіна Піана відвідали Катеринину хату, понаносили гостинців, побували в коморі, і кожна, вертаючись додому, втирала сльози.

    Поки рана гоїлася, всі одинадцять родин у Катіна Піана вважали партизана своїм сином, годували його й поїли.

    Одужав партизан і вийшов надвір погрітися на сонечку. Дивиться, стоїть колодязь, а води витягти нічим — мотузки немає. Почав він розпитувати, в чому річ. Зашарівшись від сорому, жінки пояснили, що кожна родина тягає воду своєю мотузкою. Що між собою не миряться, вони йому не сказали. Зрештою, це була б неправда: адже вони разом страждали всю війну, разом вирятували з біди партизана. Самі того не усвідомлюючи, вони стали подругами й сестрами. То навіщо ж тягати воду одинадцятьма мотузками?

    І вирішили вони скластися й купити ланцюга. Так і зробили. Партизан перший набрав цебро води, і то так урочисто, наче відкривав пам'ятник.

    Того самого вечора, остаточно видужавши, партизан подався в гори.


    Хати й палаци

    Пішов я до притулку для старих відвідати знайомого дідуся, що все життя працював муляром. Давно ми з ним не бачилися.

    — Подорожував? — запитує він мене.

    — Еге ж, був у Парижі.

    — У Парижі? Мені теж там довелось побувати. Вимурували ми гарний палац на самісінькому березі Сени. Не знаю, хто там зараз мешкає. А ще де ти був?

    — Побував в Америці.

    — В Америці? Я теж туди їздив, давно, забув уже й коли. Бував у Нью-Йорку, Буенос-Айресі, Сан-Пауло, Монтевідео. Будували там будинки й палаци. А в Австралії ти часом не бував?

    — Ще ні.

    — А я і там був. Замолоду їздив туди, ще до того як муляром став. Носив відрами вапняний розчин і пересівав пісок решетом. Ми там будували віллу одному тамтешньому панові. Пригадую, він розпитував мене, як готують спагетті. Записав усе до останнього слова. А в Берліні ти був?

    — Ще ні.

    — А я там працював, коли тебе ще на світі не було. Багато ми вивели гарних палаців, міцних будинків. Цікаво, чи вони й досі стоять? А в Алжірі ти був? А в Каїрі, в Єгипті?

    — Оце влітку думаю поїхати.

    — Сам побачиш, які там гарні будинки. Хоч і гріх хвалитися, але скажу, що мої стіни завжди рівні-рівнесенькі, крізь мої дахи не протікає ані краплі дощу.

    — Та це ви за свій вік набудували силу-силенну будинків.

    — Хоч і гріх хвалитися, але правди ніде діти: таки дещо побудував людям.

    — А собі?

    — А собі ні. Іншим, бач, будував, а сам лишився без хати. Живу в притулку, як бачиш. Такі вже порядки заведено.

    Виходить, несправедливі порядки заведено.

    Плутана казка

    — Жила собі одного разу дівчинка. Звали її Жовта Шапочка.

    — Ні, Червона!

    — Ой, я забув. Справді, Червона Шапочка. Покликала її мама та й каже: "Послухай, Зелена Шапочко…"

    — Та ні, Червона!

    — Ой, я забув. Справді, Червона. "Піди до тітки Діоміри й занеси їй картопляне лушпиння".

    — Ні.

    Йди до бабусі та занеси їй пиріжка.

    — Ну, гаразд. Дівчинка зайшла в ліс і зустріла жирафу.

    — Ти переплутав! Зустріла вовка, а не жирафу!

    — І вовк її питає: "Скільки буде шість разів по вісім?"

    — Зовсім не так. Вовк ЇЇ запитав: "Куди йдеш?"

    — Твоя правда. І Чорна Шапочка відповіла…

    — Це була Червона Шапочка, Червона, Червона!

    — Так, Червона, і вона відповіла: "Йду на базар по баклажанний соус".

    — Та що ти балакаєш! Вона відповіла: "Йду до хворої бабусі, та не знаю дороги".

    — Твоя, правда. І кінь сказав…

    — Який кінь? Це ж був вовк.

    — А й справді вовк. І він сказав: "Сідай на сімдесят п'ятий трамвай, вийди на площі Дель Дуомо, зверни праворуч, там будуть три сходинки, а біля них лежатиме одне сольдо, обійди сходинки, візьми сольдо й купи собі жувальну гумку".

    — Дідусю, ти не вмієш розповідати казок. У тебе все переплутується. А жувальну гумку я хочу купити.

    — Гаразд, на тобі сольдо.

    І дідусь знову взявся читати газету.


    Як ніс утік

    Микола Гоголь розповів про одного петербурзького носа, що виїжджав у кареті на прогулянку.

    Подібна чудасія сталася з одним синьйором у Лавено, що на березі озера Лаго-Маджоре. Жив той синьйор якраз біля пристані. Встав він одного ранку, зайшов у ванну кімнату поголитися, подивився на себе в дзеркало та як закричить:

    — Ґвалт, рятуйте! Мій ніс пропав!

    І справді! Там, де мав стирчати ніс, було гладеньке місце. Бідолаха вискочив на балкон у халаті. Дивиться, а його ніс спішить через площу до пристані, потім скочив на пароплав-пором і сховався між автомобілі, яких переправляли у Вербанію.

    — Ловіть його, ловіть! — закричав синьйор. — Мій ніс утік! Ґвалт, грабують!

    Люди тільки посміхалися:

    — Носа вкрали, а голову залишили. Кепська справа.

    Синьйор не мав іншої ради, як самому гнатися за втікачем. Вибіг він на вулицю і прикрив обличчя хустинкою, ніби його нежить напала. Та, на лихо, дістався він до пристані, коли пором уже відчалював. Синьйор відважно стрибнув у воду — хотів догнати пором, а пасажири гукали: "Наддай! Наддай!" Та пароплав уже набрав швидкості, і капітан навіть не думав чекати дивака, що спізнився.

    — Почекай трохи, — гукнув йому матрос. — За півгодини відпливає інший.

    Пригнічений синьйор вертався до берега, коли це бачить — пливе його ніс на розстеленому плащі.

    — То ти не сів на пором? І тобі не соромно такі коники викидати? — закричав синьйор.

    Ніс удавав із себе справжнього моряка: пильно дивився вперед, не обертаючись. А плащ плив собі, гойдаючись повільно на хвилях, наче медуза.

    — Та куди це ти подався? — гукнув синьйор.

    Ніс мовчав, і нещасливий його господар скорився долі: приплив до берега, продерся крізь натовп роззяв, прибіг додому, замкнувся й, наказавши служниці нікого не впускати, збавляв час, роздивляючись у дзеркалі своє безносе обличчя.

    А невдовзі один рибалка з Ранко вловив у свою сітку носа-втікача, що зазнав аварії посередині озера: плащ був дірявий.


    Дати відповіді на запитання (письмово).

    1.            Для когоБ’янкі складав казки? Чому його розповіді були невеликими за обсягом?
    2.                Чи легко вам було читати «Казки по телефону» Дж. Родарі? Як ви гадаєте, чи вдалося авторові передати особливост ідитячого мислення і світосприйняття? 
    3.                Яким в тексті «Казок по телефону» постає перед нами їх автор-оповідач? Опишіть риси його характеру, поведінку, ставлення до дітей.

    Бажаю успіхів!











    14 квітня 

    Історія


     Історія, історики, письменники та поети

    Завдання:
    Ø навчитися застосовувати поняття «дослідники історії України», «історичні праці», «батько української історичної науки»;
    Ø розповідати про історичних діячів, письменників та поетів на основі тексту підручника та презентацій;
    Ø вчитися виокремлювати в тексті головне й другорядне.

    «Путівник» до роботи.
    1.     Опрацювати презентацію "Історія, історики, письменники та поети":
    ·        Записати тему уроку в зошиті;
    ·        Використовуючи інформацію Слайдів №6, 7, 8, 9, скласти таблицю «Шедеври історичної літератури»
    Автори історичної літератури
    Видатні твори





    2.     З метою повторення за закріплення матеріалу переглядаємо презентацію "Історія, історики, письменники та поети." https://vseosvita.ua/library/5-klas-istoria-istoriki-pismenniki-ta-poeti-prezentacia-242594.html
    Домашнє завдання.
    1.     Прочитати П. 23.
    2.     Виконайте завдання в зошитах:
           
    ·        С.164, № 2 – 3

    3.     Виконати онлайн тестування «Історія, історики, письменники та поети»

    join.naurok.uaКод доступу 9550778













    13-15 квітня

    Зарубіжна література

     Особливості художньої мови казки-повісті "Аліса в Країні Див". Організація казки як гри


     Сьогодні будемо досліджувати особливості художньої мови повісті – казки Льюїса Керролла «Аліса в Країні Див» та узагальнимо знання, які здобули під час вивчення твору.




     Гра «Так чи ні?»

    - У казці автор критикує Англію «вікторіанської» доби.

    - Аліса потрапила в Країну Див через кроликову нору.

    - Озеро сліз наплакала Миша.

    - Збільшувалась і зменшувалась Аліса, коли їла бутерброд.

    - Дитина перетворилась у кролика.

    - Садівники перефарбовували білі троянди на жовті.

    - Королева страчувала підлеглих, стинаючи голови.

    - У Королеви грали в крокет.

    - Під час гри за м»ячів були  хом»ячки.

    - У Королеви украли пиріжки.

    - Аліса не боялась Королеву.

    - Аліса побувала у Країні Див під час перегляду .

    - Аліса побувала у Країні Див, коли спала.

    - Автор присвятив свій твір трьом братикам.

    Мова твору допомагає правильно сприйняти і краще зрозуміти задум автора, адже про дива можна розповідати тільки такою барвистою, яскравою, багатою мовою,  якою він написаний.




    Запишіть у зошити.


     Особливості художньої мови:
    -         використання  фразеологізмів,
    -         гра словами і смислами,
    -         фігурні вірші
    -         використання афоризмів,
    -         поєднання віршів і прози,
    -         багатство художніх засобів: епітети, метафори, порівняння, персоніфікація, іронія.

    Словник уроку:
     Епітети – це художнє, образне означення, що підкреслює характерну рису,


    визначальну якість явища, предмета, поняття, дії.


    Метафорою (грец. μεταφορά — перенесення) називається слово, значення якого переноситься на найменування іншого предмета, пов'язаного з предметом, на який звичайно вказує це слово, рисами подібності.


    Порівняння  — це один з художніх засобів , у якому один предмет, подія зіставляються з іншими, у яких ці особливості виявлені різко, яскраво. Порівняння виконують зображальну і емоційно-оціночну роль.


    Персоніфікація  — уподібнення неживих предметів чи явищ природи людським якостям; вид метафори, що сприяє поетичному олюдненню довколишнього світу:

    Іро́нія — художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення.

    2.Гра «Знайди свою половинку».

    Знайти половинку -фразеологізм і пояснення до нього

    Клювати носом            дрімати

    Виходити з себе          гніватися

     

    Зірвалася на ноги        швидко піднялася

    Вскочити в халепу     потрапити в скрутне становище

     

    Мені начхати            байдуже

    Спало на думку         подумалося

     

    Голову на відсіч даю      переконаний у правильності

    Затамувати подих        затихнути


    3.Диктант навпаки.  

    -         Запишіть слова правильно:
    Хвісткультура, Аморезнавство, Матиймачуха, Гастрономія, Дригонометрія.

     

    4.Виконайте завдання 5с. 220(письмово).  


       5. Напишіть листа Алісі.

     




































      






    7 квітня 

    Історія

    Як історики досліджують козацьку добу

    1. Прочитайте параграф 22.

    2. Виконайте завдання 1,2 с.157.

    3. Роздивіться картину с.158, прочитайте коментар до неї і дайте відповіді на запитанння.
















































    Зарубіжна література

    6-8 квітня


    СВІТ ЗАХОПЛИВИХ ПРИГОД ПЕРСОНАЖІВ, ЩО ОТОЧУЮТЬ АЛІСУ


    У творі Л. Керролла все відбувається за законами фантастики, тому всі предмети, персонажі, простір і навіть час набувають незвичайних властивостей. Аліса то збільшується, то зменшується, їй на шляху зустрічаються казкові герої, котрі вміють розмовляти. А ще - вони говорять такі дивні речі, які спонукають Алісу мислити зовсім не так, як вона мислила раніше. Наприклад, один із героїв повісті-казки Л. Керролла - Капелюшник - говорить про час так: «Якби ти знала Час так, як я... Він - живий». Чому ж «Час» стає живим у творі письменника? Звернімо увагу на те, що слово «Час» написане з великої літери. Чому? А що ще оживає у творі?.. Отже, познайомимося ближче з персонажами твору Л. Керролла, котрі оточують Алісу.

    — Повторимо визначення поняття «фантастика» та ознаки фантастики у творі Л. Керролла «Аліса в Країні Див».
    Фантастика (з грецьк. здатність уявляти) —
    1) те, чого не існує в реальній дійсності;
    2) світ уявлень і образів митця, який базується на основі засвоєних раніше фактів із реального життя; творча уява;
    3) різновид художньої літератури, заснований на вигадці, творчій уяві, фантазії; до цього різновиду можуть належати будь-які жанри — оповідання, казка, повість, роман тощо.
    Характерні риси фантастики як різновиду художньої літератури:
    — незвичайність подій і образів;
    — порушення усталених уявлень про час і простір;
    — дивні перетворення персонажів і всього фантастичного світу;
    — чарівність предметів і явищ;
    — дивні імена й назви;
    — стрімкі й неймовірні повороти сюжету;
    — мовні новації письменника


     



     Уважно розгляньте схему.  Якщо ви про якогось персонажа не знали, запишіть його характеристику в зошит. 

    Картинки по запросу "аліса в країні див"




    Вікторина «Відгадай!»
    1.     «…Довгойти не довелося: садиба, яку вона невдовзі побачила, належала, безперечно, йому, бо два димарі на даху виглядали, як заячі вуха, а дах був накритий хутром. Сама садиба виявилася такою великою, що Аліса не квапилася підходити ближче, поки не відкусила чималий кусник гриба в лівій руці й довела свій зріст до двох футів. Але й тепер вона рушила з осторогою. «А що, як він і досі буйний?» — думала вона.»  

    2.     «На вигляд наче добродушний,— подумала Аліса,— але які в нього пазурі та зуби!.. Варто з ним триматися шанобливо». 

    3.     «Згорнувши руки на грудях, … сиділа на шапинці й статечно курила довгу кальянову люльку, не звертаючи жодної уваги на те, що діється довкола.» 

    4.     «Він тихо дріботів назад, тривожно озираючись на всі боки, мовби чогось шукав.» 

    5.     «Вона почала озиратися довкола, прикидаючи, кудою б непомітно втекти, і раптом угледіла в повітрі якусь дивовижу. Спершу … вкрай розгубилася, але, придивившись пильніше, збагнула, що то — усміх.»

    6.     «… почервоніла з люті і, хижо блимнувши очима, вереснула:—Відтятиїй голову! Відтя…»  


    Додатковий матеріал




    Країна Див та її мешканці, які вони?
    Королева – нервова, запальна, зла, непередбачувана. Це неприпустимо для державної особи.
    Миша Соня – потрібно багато зусиль, щоб заспокоїти Мишу, адже вона дуже ображається.
    Білий Кролик-  боягузливий, підлабузник,Лицемірний
     Король — злий, боягузливий, марнославний.
    Чеширський Кіт — незалежний, гордий, свободолюбний. У графстві Чешир, де народився Керролл, невідомий художник, за бажанням власників таверн, малював над їхніми дверима усміхнених тварин. Їх називали котами, хоча насправді це були леви чи леопарди. Але місцеві мешканці подібних живих звірів ніколи не бачили.
    Вигляд котячих голів, що посміхаються надавали відомим чеширським твердим сирам, історія яких налічує більше дев’яти століть.
    Білий Кролик – вигаданий керролловський герой, що з’являється на початку книги одягненим у жилетку. Він має у кишені годинник. Вдруге ми зустрічаємось з ним у четвертому розділі, коли він приймає Алісу за покоївку. Присутній цей персонаж і в останніх частинахт вору, де за ним закріплена роль оповісника Короля і Королеви.
    Далі ми будемо говорити про Зайця, ймення якого перекладачі трактують по різному. Ймовірно, що поштовхом для вигадування такого дивного імені для літературного персонажа, як Березневий заєць (Божевільний березневийз аєць) став розповсюджений в Англії в часиЛ.Керролла вислів «Божевільний, як березневий заєць».
    Цікаво, що Джон Тенніел, перший ілюстратор твору «Аліса в Країні Див», намалював зайця з сіном у голові (в «вікторіанську» добу це був досить розповсюджений спосіб зображення божевілля).
    Цікаво, що на честь цього літературного образу названо одну із малих планет.
    Капелюшник – сусід Зайця. Одним із його прототипів вважаютьТ еофіла Картера – чоловіка, котрий винайшов ліжко з будильником (воно скидало з себе сплячого, коли приходила пора вставати). Незабаром він став власником меблевого магазину. Через свою звичку стояти в високому капелюсі біля його дверей і отримав прізвисько Божевільний Капелюшник.
    Праобразом Герцогині є герцогиня Маульташ – реальна історична особа. Вона мала дуже негарну зовнішність.
    Алісу постійно осоромлюють, докоряють, звинувачують у невмінні поводитися. У цій країні Аліса багатьох і багато чого не здатна зрозуміти.
    – Якою ж булаАліса? Якою її бачивКеррол?
    Люблячою, чемною, довірливою, допитливою.
    Чемна – усім говорила максимально ввічливо, до всіх зверталася на «ви».
    Довірлива – видно зі ставлення до Чеширського Кота, Гусені.
     Коментар:
    У своєму творі Льюїс Керролл одухотворює деякі матеріальні й нематеріальні речі, надає їм рис живої істоти (прийом персоніфікації). Так, наприклад, категорія «час», як і категорія «простір», у чарівному світі письменника набуває незвичайних характеристик. Час постає живим, рухливим, близьким для персонажів. Із ним розмовляють, до нього ставляться, як до людини. Капелюшник каже Алісі: «Якби ти знала Час так, як я, ти б цього не казала, бо Він — Живий... Ти ж, мабуть, із Часом ніколи й словом не перекинулася!». Живими постають і персонажі твору, що є фантастичними по своїй суті. Вони живі, бо їх так сприймає Аліса. Вона веде з ними розмову, бере разом із ними участь у деяких подіях. Отже, на думку Льюїса Керролла, живим є все, що ми так сприймаємо. У нашій уяві оживає абсолютно все!

    Виконайте тести за посиланням.

    join.naurok.uaКод доступу 1068805

























    31 березня

    Історія


    Тема уроку. Головні цілі пізнання минулого.
    Діти, сьогодні ми починаємо знайомство з новим 5-тим Розділом «Дослідники історії».
    Для успішного результативного ознайомлення пропоную опрацювати наступний матеріал:
    1.      "Головні цілі пізнання минулого." Презентація (слайди № 1-10)

    2.     ПРЕЗЕНТАЦІЯ ДО УРОКУ З ІСТОРІЇ 5 КЛАСУ (княжа доба) (слайди № 1-13; Д/З слайди № 12 – 13 – виконати в зошиті– відповідає матеріалу П. 21 підручнистор.143 - 150

    Домашнє завдання.
    1)    Вивчити поняття «факт», «історичний факт», «літописи», «чорноризець», «Монголи».

    2)    Завдання №3-4, стор. 149 – виконати в зошитах.

      






    30.03.-01.04. 2022

    Зарубіжна література

    ОБРАЗ АЛІСИ, СВІТ ЇЇ УЯВИ ТА ЗАХОПЛИВІ ПРИГОДИ

    Діти, впевнена ,що ви прочитали твір. Пропоную опрацювати матеріал , виконати завдання.


    Відповіді записати у зошити.

    “Аліса в країні чудес” характеристика Аліси

    Аліса – семирічна дівчинка, якій наснилися пригоди в підземній Країні чудес і Задзеркаллі, де вона зустрілася з різноманітними казковими і фантастичними персонажами, що живуть по своїй особливій логіці і весь час спантеличують розумну юну вікторіанку. Будучи втіленням всіх дитячих вікторіанських чеснот: чемності, привітності, скромності, стриманості, серйозності, відчуття власної гідності, Аліса одночасно зберігає в собі ту безпосередність і душевну відвертість.

     

    Світ нонсенсу, куди потрапляє Аліса, часто дратує її, дивні персонажі, з якими вона зустрічається, як правило, прискіпливі, дратівливі і образливі, проте їй вистачає здорового глузду, щоб примиритися з ситуацією, зуміти перевести розмову на іншу тему, дивуючись дивацтву світу, що відкривається перед нею, одночасно приймати його таким, як він є. Адже незважаючи на всю його дивність і уявну нез’ясовність, у світі Чудес і Задзеркалля царює своя бездоганна логіка.

     

    Це світ, де все розуміється буквально, де метафора позбавляється свого переносного значення, внаслідок чого каламбур таким навіть не відчувається, де парадокс виявляється результатом бездоганної логічної побудови. У забавних же пародійних віршах, що рясно зустрічаються в тексті, в знайомих за оригіналом логічних і граматичних зв’язках раптом виявляються зовсім інші, а то й просто безглузді слова.


    Заповніть анкету героїні.


    Анкета Аліси

    Ім’я – ,

    Стать –

    Вік –

    Рід занять – 

    Домашні улюбленці –

    Риси вдачі –


    Випишіть із хмарки риси характеру Аліси та наведіть епізод , у якому проявляються ці риси(письмово).





     Тестові завдання (письмово)

    1.Аліса сиділа на бережку ріки з:
    а) братом; ,                     
    б) сестрою;
    в) подружкою;
    2.Повз Алicy промчав, щось бурмочучи:
    а)  березневий заєць з блакитними очима;
    б)  рудий собака з рожевим бантиком на шиї;
    в)  білий кролик з рожевими очима.
    3. Кролик втік ...
    а) у велику нору під смородиною
    б) в маленьку нірку під живоплотом
    в) у велику нору під шипшиною
    4 . Кролик витягнув з кишені жилета ...
            а) годинник 
    б) ключ
    в) записну книжку
    5.Пролітаючи в норі, Аліса прихопила з собою:
    а)красиву картину;
    б)різнобарвну парасольку;
    в)баночку із джемом.
    6. На скляному столику нічого не було, крім крихітного ...
    а) срібного ключика 
    б) золотого ключика 
    в) мідного ключика
    7. Що побачила Аліса за маленькими дверцятами , величиною не ширше мишачої нори ?
    а) Прекрасний сад
    б) Чудовий замок
    в) Квіткове поле
    8. У скляній коробочці Аліса знайшла пиріжок зі словами « З'їж мене » , які ...
    а) були виведені масляним кремом 
    б) шоколадною глазур'ю 
    в) викладені смородинками
    9. З яким предметом порівняла Аліса своє раптове зменшення ?
    а) з підзорної трубою
    б) з пірамідою
    в) з пісочним  будиночком
    10 . У тій же калюжі , де плавала Аліса, виявилася ...
    а) жаба 
    б) миша
    в) кішка
    11.Як Аліса вирішила бути добрішою до своїх ніг?
    а)надсилати їм подарунки до кожного Різдва;
    б)ніколи не забувати ретельно зав'язувати шнурочки на черевиках;
    в)не бігати прудко, щоб не впасти й не забитися.
    12.Білий кролик, злякавшись питання Аліси, випустив:
    а)краватку й носову хустинку;
    б)рукавички та віяло;
    в)окуляри й телефон.


    Бажаю успіхів!



































    24 березня
    Історія
    Урок узагальнення і контролю з теми "Історія України в пам*ятках"

    Виконайте завдання за посиланнямjoin.naurok.ua

    Код доступу 6993521



    Завдання на 23-25 березня


    Тема. Льюїс Керролл - автор казки-повісті "Аліса в Країні Див".  Творча історія книжки, її зв'язок із біографією письменника  та життям Англії "вікторіанської" доби


    Мета. Запам'ятати найголовніші факти про Льюїса Керролла, про зв'язок  казки "Аліса в Країні Див" з біографією письменника та життям Англії.

    1. Запишіть тему уроку в зошит (якщо у вас немає зошита, заведіть новий).
    2. Прочитайте статтю підручника про Л.Керролла ( с.198-200), 
    створіть візитку.

    Ім'я та псевдонім:
    Роки життя:
    Країна:
    Родина:
    Освіта:
    Сфера діяльності:
    Твори:
    Зв'язок з Україною:
    Значення:

    3.Перегляньте 2 відео 









    4. Прочитайте визначення терміна "фантастика" (с.200).




    5.Домашнє завдання: прочитати  казку "Аліса в Країні Див".
    Текст казки або підручник с.204-219.













    Сьогодні 24 лютого

    Завдання з історії

    Опрацюйте параграф 20.

    Складіть розповідь про один із храмівза пам*яткою с.139.




    4 лютого



    Зарубіжна література
    Елеонор Портер-авторка роману Поллліанна"

    Виконайте завдання

            Маршрутний лист

     

             Любий  п’ятикласнику!  Сьогодні ми відкриваємо ще одну сторінку літературної скарбнички і зазирнемо до книжкової шафи американської письменниці ,котра була переконана, що людям не вистачає радості у повсякденному житті. Саме вона подарувала читачам нову гру «гру в радість». Хочеться, щоб вона згодом стала для вас стилем життя.

            В народі говорять: «Життя прожити – не поле перейти». На життєвій ниві буває всього. Доля дарує людині щасливі миті, але й посилає нелегкі випробування. Та людина може з гідністю витримати всі удари долі, якщо йде по життю з усмішкою. І будь – яку неприємну ситуацію може перетворити на життєвий урок. Пригадайте, чи відомі вам такі приклади з літературних творів? Я  пропоную  вам  зустріч  ще з однією  героїню, яка не тільки сама вміла бачити щасливі моменти, а й навчила радіти інших.  А   для  того,щоб ця зустріч відбулася,ти повинен  виконати  надані  нижче  завдання.                                             

                                                  

                                                            План твоїх дій

    1.Розгадай ребуси.

    Розгадавши перший ребус,ти дізнаєшся ім'я дивовижної дівчинки, яка вміє змінювати світ дорослих і дітей, а другий  і третій – ім’я  та прізвище жінки, котра нам про цю дівчинку розказала.

    2.Познайомся  з біографією  письменниці  Єлеонор  Портер за  посиланням  https://www.ukrlib.com.ua/bio-zl/printit.php?tid=5924  та виконай    вправу «Так  чи  ні?»

    3. Прочитай  цікаві  факти біографії письменниці  за  джерелом https://neimovirne.ru/elinor-porter-cikavi-fakti/   та знайди ті,  що  не були  зазначені  в  біографії.

    4.Виконай  словникову роботу  та   опрацюй  елементи теорії  літератури

    5.Прочитай  вибрані глави роману,дані  у  твоєму підручнику, переглянь  фільм «Поліанна»   за  посиланням   https://www.youtube.com/watch?v=Wowbx5OWxvM














     Словникова  робота:

    Бестселер (з англ. bestseller — той, що добре продається) — популярна книжка, яка потрапила до списку тих, які найбільше продаються.

    Термін «бестселер» не визначає літературної якості твору, він лише говорить про його велику популярність.

     

    Опрацювання елементів теорії літератури.

    Твір «Полліанна» належить до літературного жанру – роман.

     

    Роман - великий епічний твір, у якому зображується  всебічна картина великої кількості людей у певний період часу або цілого людського життя.

           До  завдання 2.

        Вправа «Так чи ні?»

     

    1.Народилася Елеонор Портер 1868 року в штаті Нью-Гемпшир і походила з досить заможної та шанованої родини перших поселенців до Америки 

     

    2. Із дитинства маленька Еллі над усе любила співати. Кілька років Елеонор вчилася музики в Бостоні. Вона грала на фортепіано, співала в церковному хорі, виступала з концертами. Їй пророкували славу великої артистки 

    3. Елеонор Портер мріяла про те, що коли-небудь вона стане всесвітньовідомою письменницею 

    4. Після одруження (травень 1892 року) Елеонор Портер із чоловіком жили разом із батьками 

           До  завдання 2.

        Вправа «Так чи ні?»

     

    1.Народилася Елеонор Портер 1868 року в штаті Нью-Гемпшир і походила з досить заможної та шанованої родини перших поселенців до Америки 

     

    2. Із дитинства маленька Еллі над усе любила співати. Кілька років Елеонор вчилася музики в Бостоні. Вона грала на фортепіано, співала в церковному хорі, виступала з концертами. Їй пророкували славу великої артистки 

     

    3. Елеонор Портер мріяла про те, що коли-небудь вона стане всесвітньовідомою письменницею 

     

    4. Після одруження (травень 1892 року) Елеонор Портер із чоловіком жили разом із батьками 

     

    5. У родини Портерів був гарний ошатний будинок, найбільшою окрасою якого був сад, що ріс просто на пласкому даху будівлі. Елеонорі дуже подобалося відпочивати там, сидячи в кріслі посеред дерев, дивитися в небо. Одного разу вона захопила з собою олівець, зошит і почала писати оповідку .

     

    6. Потім кілька своїх оповідань вона надіслала до відомого в Америці християнського журналу «Крістіан Гералд» І їх надрукували! 

     

    7. Портер стала письменницею, на той час їй було двадцять три роки 

     

    8. У 1912 році письменниця взялася за невеличку повість для дітей. То була зворушлива історія про те, як сувора багата тітка взяла на виховання племінницю-сирітку. Героїня носила чудернацьке ім’я Поліанна. Її батьки поїхали як місіонери до маленького містечка на Далекому Заході. Родина бідувала, то ж іграшок у дівчинки не було, щоб вона не журилася, тато придумав для неї дещо незвичну забавку – гратися в радість 

     

    9.Книжка про дівчинку, яка гралася в радість, мала шалений успіх у читачів. Мільйони дітлахів і дорослих мріяли мати її у своїй бібліотеці. Обійшовши Америку, книжка рушила до Європи, де також знайшла чимало друзів 

     

    10.До Елеонор Портер почали надходити листи з проханням розповісти про подальші пригоди Поліанни. Тож у 1915 році вийшла повість «Юність Поліанни», яка розповідає про те, що сталося з дівчинкою-Радість, коли та виросла

     

     

     


     

     

     


    3 лютого



    Історія України
    Голодомор як геноцид українського народу
    1.Прочитайте параграф 16.
    2. Опрацюйте рубрику"Оцініть себе"с.117(усно).
    3.Опрацюйте пам*ятку"Як працювати з історичним джерелом",с.117.
    4.Прочитайте оповідання "Червона мітла",с 118-119.
    Дайте відповіді на запитання до нього.

    Бажаю успіхів!











    2 лютого
    Завдання із зарубіжної літератури


    Розвиток мовлення. Створення Інстаграм(Фейсбук )-сторінки літературного героя


    Заповніть одну із запропонованих сторінок.








    2.Виконати завдання за посиланням
    Код доступу 5536597join.naurok.ua

    18 листопада

    Завдання з історії

    Історичні  джерела та їхні різновиди

    1. Прочитайте параграф 8.

    2. Перегляньте презентацію
























































    З 15 по 19 листопада у нашій школі проходить "Тиждень толерантності"



    Міжнародний день толерантності — свято, яке відзначається 16 листопада в усьому світі. Його запровадили у 1995 році за рішенням ЮНЕСКО. Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповіданн, етносу або кольору шкіри. Ці принципи закріпили у Загальній декларації прав людини, що проголошує неприйняття усіх форм дискримінації, недопущення геноциду і покарання за нього.( https://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_503#Text )

    Толерантність – це вміння людини ставитись без агресії до думок інших людей, до їх способу життя, віросповідання, звичаїв, традицій, ідей і почуттів.









    Пройдіть тестування,визначте чи толерантна ви людина.








    Тест  «Чи толерантна я людина?»


    (Вибери ту відповідь, яку ти вважаєш вірною)
    1.  Для того, щоб не було війни
    а)  нічого не можливо зробити, тому що війни будуть завжди
    б)  треба зрозуміти, з якої причини вони відбуваються.
    2.  На заходи, куди тебе запросили, розповідають про героїв, які проявили толерантність
    а)  тобі це не цікаво
    б)  ти бажаєш більше дізнатись про них.
    3.  Ти протистоїш насильству
    а)   насильством
    б)  приєднуєшся до інших людей, щоб сказати «Ні».
    4.  Тебе зрадив товариш
    а)  ти йому помстишся
    б)  ти будеш намагатися налагодити з ним відносини.
    5.  Коли говорять про дітей, що постраждали від війни
    а)  ти почув і забув
    б)  співчуваєш і хотів би чимось допомогти.
    6.  Ти не згоден з кимось
    а)  ти не даси йому договорити
    б)  ти його дослухаєш.
    7.  Під час обговорення якогось важливого питання на нараді ти вже відповідав
    а)  ти хочеш відповідати ще
    б)  ти даси змогу відповідати іншим.
    8.  Тобі пропонують листуватися з іноземцями
    а)  тобі це не цікаво, ти не хочеш ділитися з ними своїми мріями, своїми думками
    б)  тобі цікаво з ними листуватися, пізнавати про їх життя, їх мрії, ділитися своїми мріями.
    Якщо в тебе 8 «б».
    Ти проявляєш високу толерантність. Ти є громадянином миру, відповідальним, активним провідником миру у всьому світі. Розкажи друзям, як тобі це вдається.
    Якщо в тебе від 3 до 7 «б».
    Ти не дуже толерантний. Ти намагаєшся завжди нав’язати свої ідеї. Але ти допитливий, в тебе добра уява. Використовуй ці якості для боротьби з нетерпимістю.
    Якщо в тебе менше ніж 3 «б».
    Ти зовсім не толерантний. Якби ти був більшим оптимістом і тобі би подобалось вести дискусії, ти би став щасливішим. Намагайся прикладати для цього більше зусиль.



    Пропоную переглянути відео за наступними посиланнями:

    https://www.youtube.com/watch?v=muwJx76xhMg

    https://www.youtube.com/watch?v=O9tdDz36fTg

    https://www.youtube.com/watch?v=E-EW2Dzsw

    17 листопада

    Зарубіжна література
    Розвиток мовлення. Письмовий твір-характеристика літературного героя(за казкою О. Уайльда)

    План характеристики героя

    1.Моє знайомство з казкою.
    2.Місце хлпчика-зірки в розповіді.
    3.Зовнішній вигляд.
    4. Риси характеру(вчинки).
    5.Стосунки з іншими персонажами.
    6.Над чим змусила мене замислитись казка.
    За планом напишіть твір. Обсяг твору 0,5-1 сторінка.







    12 листопада

    Завдання із зарубіжної літератури

    Запишіть тему уроку

    О. Уайльд"Хлопчик- зірка". Еволюція образу головного героя. Символічний зміст назви твору

    Виконайте завдання

    1.Опрацюйте матеріал до теми уроку

    ЕВОЛЮЦІЯ ОБРАЗУ ГОЛОВНОГО ГЕРОЯ

     

    Еволюція - розвиток, зростання, зміна

     

     

     

    Зовнішність  ДО перетворення!

    Автор не випадково у його портреті поєднує ознаки слонової кістки, пелюсток нарциса і троянди та фіалки. Таке поєднання при всій яскравості і вишуканості його компонентів ніколи не буде довершеним гармонійним цілим. Пахощі нарциса (легенда про Нарциса — надмірного самолюбця) та фіалки (своїм ароматом здатна викликати задуху або майже наркотичний сон) здатні згубити красу троянди.


     

     

    ВИСНОВОК

    Головний герой носить ім’я “зірка” не випадково, він дуже гарний зовні, гарний блискучою красою, але холодний в душі. Краса Хлопчика-Зірки яскрава, але якась штучна, фальшива. Вона ніби насторожує, що щось тут негаразд. Його краса нежива.

     

     

     

    РИСИ ХАРАКТЕРУ 

    ДО перетворення

     

     

     

     

     - Хлопчик-зірка не мав співчуття до всіх, скривджених долею.

    Себе любив надзвичайно (милувався своїм відображенням.

    був жостоким Повиколював очі кротові, підрізав крильця коноплянці, вбив білку.

    - Насолода від знущань - “Реготав” – над слабкими і беззахисними.

    - Він був немилосердний, не любив когось, крім себе.

    Вселяв старах  Діти боялися Хлопчика-Зірку і корилися йому, бо вважали його кращим.

     СТАВЛЕННЯ  ІНШИХ

     

    1.Про Лісоруба і його дружину сказано, що вони йому весь час дорікали, але чи любили? Про їхні почуття до врятованої дитини нічого не сказано.

     

    2. Селяни дивувались його красі.

     

    3. А єдина людина, яка його любила, — це його матір! Матір Хлопчика-зірки довгі 10 років шукала його, вона обійшла весь світ, перетворилась на старчиху, збила у кров ноги, серце її краялося від болю та жалю за втраченим синочком. А коли вони зустрілися, хлопчик відмовитися від матері, принизити, зганьбити її.

     

     

     ПЕРЕТВОРЕННЯ 

    Після такого бездушного вчинку Хлопчика-зірку було перетворено на бридку жабу-ропуху. Автор використовує саме таке перетворення, бо жаби  та гадюки теж холоднокровні, тому і ночує він у лісі в їхній компанії.

    Хлопчик-зірка отримав заслужене покарання, завдяки якому він зрозумів, як жахливо він себе поводив.

    Головний герой казки проходить нелегкий шлях випробувань і спокутування провини, щоб усвідомити цінності людського життя, навчитися розмежовувати добро і зло, істинну і штучну красу, прагнути щирості взаємин та долати в собі негативні риси.
    Джерело: https://dovidka.biz.ua/khlopchyk-zirka-holovni-heroi-ta-kharakterystyka/

     

     

    Еволюція – процес зміни , розвитку кого, або чого-небудь. 

     

     

     

     

     

     

     

     

     

    шлях духовного очищення Хлопчика-Зірки

    • Зрозумів свою провину, свій гріх.
    • Вирішив знайти матір.
    • Відчув себе самотнім; стало дуже важко на душі; заплакав гіркими сльозами. Став просити пробачення у всіх Божих створінь.
    • Терпів приниження, образи від людей.
    • Шукав матір, до крові збиваючи свої босі ноги об гостре каміння.
    • Звільнив бідне Зайченя від пастки мисливця.
    • Пожертвував собою задля прокаженого.
    •  Навколішках випросив у матері пробачення.
    •  Став милосердним і справедливим до всіх володарем.
    •  Лісорубові та його дружині послав багато дорогих подарунків, а дітей зробив вельможами.
    •  Нікому не дозволяв він поводитися жорстоко з птахами й звірами і вчив усіх любові, добра та милосердя.

     2.Виконайте тести за посиланнням


     Код доступу 5861847 посилання

    join.naurok.ua
















    Завдання з історії

    Урок узагальнення і контролю з теми"Де відбувається історія"

    Виконайте завдання за посиланням 

    Код доступу 8346879посилання
    join.naurok.ua




    Код доступу 9057224посилання
    join.naurok.ua



    join.naurok.uaКод доступу 6001542





    Завдання із зарубіжної літератури на 10 листопада

    Запишіть тему уроку

    Оскар Уайльд- письменник-казкар. "Хлопчик-зірка". Основний конфлікт казки

    Виконайте завдання

    1.Прочитайте статтю підручника про письменника с.92-94.

    2.Прочитайте казку"Хлопчик-зірка"с.94-105.

    3.Словникова робота.

    "Конфлікт"-суперечність,зіткнення,що лежитьу основі боротьби між персонпжами й зумовлює  розвиток подій у художньому творі.

    4.Визначте конфлікти у казці. Запишіть.

    5. Заповніть таблицю"Реальне і фантастичне".

    Реальне              Фантастичне









    Вітаю, любі мої п*ятикласники!

    Завдання із зарубіжної літератури на 3-5 листопада

    Запишіть тему уроку

    Ганс Крістіан Андерсен."Соловей". Протиставлення "справжнього" і "штучного"в казці. Соловей як втілення сили природи й мистецтва

    Виконайте завдання

    1. Прочитайте матеріал підручника про Андерсена с.78-82.

    2. Прочитайте казку "Соловей" с.82-91.

    3.Складіть порівняльну характеристику справжнього і штучного солов*я.

    4. Виконайте завдання за посиланням.Код доступу 4282458





    Завдання з історії на 4 листопада

    Запишіть тему уроку

    Практична робота№2. Контурні карти на уроці історії

    Виконайте завдання

    1. Прочитайте матеріал підручника с.51-55.

    2. Виконайте завдання на контурних картах(контурна карта №1,№2, №3 с.53-54. Карти потрібно скопіювати). 

    3.Письмово виконати одне із завдань із рубрики "Виконайте вдома"(значок будиночок).












    Шановні батьки,учні!

    Сьогодні ,15 жовтня, дистанційне навчання

    Зарубіжна література

    Запишіть тему уроку                                                                            

    Позакласне читання.О.С.Пушкін"Казка про мертву  царівну та сімох богатирів "                                                                           


    Виконайте завдання

    1.Прочитайте казку(підручник с.70-77).

    2. Запишіть у зошити ключові епізоди.



































    Бажаю міцного здоров*я,весняного настрою. 

    Сподіваюсь на плідну співпрацю протягом робочого тижня.

    Тож вперед до знань!


    ДОРОГІ ДІТИ! ШАНОВНІ БАТЬКИ!



    Ми продовжуємо навчатися дистанційно
    Пам'ятайте, що тільки систематична робота по опрацюванню нового матеріалу 
    та виконанню практичних завдань здатна принести позитивний результат! 
    Не лінуйтеся! Працюйте кожного дня відповідно до розкладу уроків!

    УВАГА! КАРАНТИН ПРОДОВЖЕНО!


    Вітаю! Завдання з історії  на 6 квітня

    Запишіть тему уроку                                                                                                                                                                                                        

            Наука та освіта    на українськуих землях.  Школи й університети.                                                                                                          
    Турбота про здоров’я: колись і сьогодні. Як колись проводили вільний час.


    Завдання для самостійного опрацювання:                                                                                    

    - Переглянути короткі відеоуроки з теми 1) НАТИСНИ ТУТ 2) НАТИСНУТИ ТУТ        

    - Опрацювати параграф 28 підручника                                                                                                 

        - Виконати завдання 2-4 (письмово) ст. 201  ,рубрика"Оцініть себе".                                                                                                                                                  
    - Виконати  онлайн-тест,  відкривши посилання                                                                                 
      join.naurok.ua    Код доступу 9845925                                                                     



    Вітаю! Завдання із зарубіжної літератури на 5- 7 травня


    Туве Янсон (1914-2001). "Капелюх чарівника" 

    ЗАВДАННЯ для самостійного опрацювання :
    - Опрацювати презентацію життєвого шляху фінської казкарки Туве Янсон НАТИСНУТИ ТУТ,   ст. 245-247 у підручнику

    - Переглянути Експрес урок "Казки Туве Янсон" НАТИСНУТИ ТУТ                                           


    - Ланцюжок подій повісті-казки Туве Янсон "Капелюх Чарівника" відео тут                                  
    На допомогу учню. Анкета. Переказ твору. Характеристика персонажів. Уривки з повісті (розділи 1, 2, 5)
    Мультфільм "Все дело в шляпе". Переглянути                                                                                           
    - Виконати  онлайн-тест,  відкривши посилання                                                                                        
    join.naurok.uaКод доступу 2760955


    Вітаю! Завдання з історії на 29 квітня 


    Запишіть тему уроку                                                                                                                    

    Праця і господарство:колись і сьогодні                                                                                                

    Завдання для самостійного опрацювання:
    - Переглянути короткий відеоурок з теми НАТИСНИ ТУТ
       Праця і господарство відео- урок ТУТ
    - Переглянути презентацію НАТИСНИ ТУТ
    - Опрацювати параграф 25 підручника, виконати завдання 1-2 ст. 178 (усно), завдання. 3,4 ст. 178 (письмово)

    Вітаю! Завдання із зарубіжної на 28-30 квітня


    Продовжуємо працювати з текстом твору Роальда Дала "Чарлі і шоколадна фабрика". 
    Читати онлайн ТУТ. Стислий переказ твору, виклад змісту скорочено ТУТ
    Завдання для самостійного опрацювання:
    - Переглянути презентацію  НАТИСНИ ТУТ 
    - Виконати інтерактивні вправи: 
    1) Вправа Реальне й фантастичне в повісті "Чарлі і шоколадна фабрика" НАТИСНИ ТУТ 
    2) Вправа «Правда–неправда» НАТИСНИ ТУТ 
    3) Вправа "Хто є хто?" НАТИСНИ ТУТ 
    4) Скласти пазл «Персонаж чи герой твору?» НАТИСНИ ТУТ 
    Творче завдання (письмово, в зошиті): Чому, незважаючи на бідність і скруту, у родині Бакетів панують любов і взаєморозуміння? 
    Складіть формулу родинного щастя.
    ___________+____________+ ____________ = РОДИННЕ ЩАСТЯ









    Завдання з історії на 22 квітня                                                                                              


    Виконати контрольну роботу за посиланням                                                                         
                                                                                              
    join.naurok.uaКод доступу 2953507




    Вітаю! Завдання із зарубіжної літератури на 21-23 квітня
                                                                                                                

    Запишіть тему уроку                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        
    " Чарлі і шоколадна фабрика".Цікаві пригоди хлопчика Чарлі   та його друзів на                                                                             
     казковій шоколадній фабриці містера Вонки . Характеристика образу містера Вонки                                                                                                                                                                                       

    3. СЛОВНИКОВА РОБОТА (ЗАПИШІТЬ У ЗОШИТИ)


    Персонаж ( лат. – особа) – дійова особа твору, частіше вживається  відносно другорядних дійових осіб

    Герой (грецьк. – захисник) – персонаж із яскравими індивідуальними рисами,  рушій сюжету, центр твору.




    - Скласти характеристику Чарлі Бакета за шаблоном (письмово у зошиті)





    - Скласти характеристику Віллі Вонки за шаблоном (письмово у зошиті)





    -Виконати тестові завдання за посиланням                                                        

    join.naurok.uaКод доступу 8523184



    Завдання на 16 квітня
    Зарубіжна література

    - Опрацювати опорну схему «Сучасна дитяча література»                  






    РОАЛЬД ДАЛ
    «ЧАРЛІ І ШОКОЛАДНА ФАБРИКА»



    Завдання:

    - Опрацювати біографічні відомості про Роальда Дала за опорним конспектом та статтею підручника





    - Прочитати фентезійну повість «Чарлі і шоколадна фабрика»             






    Завдання на 14 квітня 

    Зарубіжна література

    Контрольна робота. Світ творчої уяви.                                                                     
                                                                                                               

    -Виконайте завдання за посиланням ( до 16 квітня)                                                                             

    join.naurok.uaКод доступу 6717137














    Завдання на 15 квітня


    Історія






    Любі мої п'ятикласники!

    Карантин триває, а ми продовжуємо з вами грати у гру "віртуальний урок". Сьогодні ми вперше незвичним для вас способом проведемо урок-практичне заняття. Ви будете працювати самостійно, послідовно виконуючи інструкції, які розміщені нижче.


    Після цього уроку ви зможете відповісти на запитання :

    "ЧИ МОЖНА МИСТЕЦЬКИЙ ТВІР НА ІСТОРИЧНУ ТЕМУ  СПРИЙМАТИ ЯК ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО?"

    ПЕРЕВІРКА Д/З.
    Спочатку ми пригадаємо матеріал попереднього уроку.
    Перед вами стояли питання:

    1. Яку роль відіграли в розвитку української історичної науки В.Антонович та М.Грушевський?
    Відповідь: М. Грушевського називають "батьком української історії". Він є автором понад 2000 праць з історії України, а  найголовніше - автором 10-томної " ІсторіїУкраїни-Руси"- найгрунтовнішого загального дослідження з історії України починаючи з найдавніших часів і до початку ХХ ст.
    В. Антонович - учитель М. Грушевського, викладав у Київському університеті, залучав студентів до дослідження історії рідного краю, дбав про культуру і освіту українського народу.


    2.Чому в основі будь-якого історичного дослідження мають лежати історичні факти?

    Відповідь: Історичні факти- це реальні події, які відбулися у певний час, у певному місці і з певними людьми.Внаслідок чого залишаються створені людьми легенди, билини, знаряддя праці, будівлі, поховання, літописи, листи, зброя, гроші, посуд тощо - різні історичні джерела.  Завдання істориків - на підставі критичного аналізу  різних історичних джерел (речових, писемних, усних) відтворити достовірну картину минулого.  Отже, історичні факти - основа історичного дослідження.


    3.Чим відрізняється історичне дослідження від художніх творів про минуле?

    Відповідь:Історичне дослідження -це опрацювання різних історичних джерел, їх осмислення, на підставі чого відтворюється картина минулого така, яка відповідає історичним фактам.  В основі художніх творів про минуле лежать реальні  історичні події, але  митці можуть якісь факти упускати, додавати художній вимисел, наділяти героїв неіснуючими якостями, використовувати метафори, епітети, порівняння. Отже, художні твори про минуле містять художній вимисел і тому не  можуть служити достовірним джерелом для вивчення минулого людства, вони лише популяризують (привертають увагу суспільства) до тієї чи іншої історичної події/ особи, в той час, як історичне дослідження відтворює справжню картину історичної події.


    4. Чому історики були і є впливовими громадськими діячами та політиками?

    Відповідь:  Вчені-історики на основі зібраних і критично оцінених історичних джерел відтворювали історичні факти і складали достовірну картину минулого. Історична наука в Україні сформувалася завдяки небайдужим, активним громадським діячам, таким як Володимир Антонович та Михайло Грушевський. Їхні життя є прикладом для наслідування. Завдяки   просвітницькій та громадській діяльності  українських істориків картина минулого нашого народу стала надбанням для сучасників та наступних поколінь.


    ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.
    Але не лише історики можуть бути впливовими громадськими діячами. Не менш впливовими діячами можуть бути і люди мистецтва. Сьогодні мова піде про талановиту поетесу, письменницю та громадську діячку -Лесю  Петрівну Косач, більше вам відому під псевдонімом ЛЕСЯ УКРАЇНКА.

    Запишіть у зошиті тему уроку: ЧИМ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ НАУКОВЕ Й МИСТЕЦЬКЕ ОСМИСЛЕННЯ МИНУЛОГО. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 7.

    1. Розгляньте портрет Лесі Українки авторства Івана Труша  на с.166. Порівняйте портрет зі світлинами Лесі на тій же сторінці. Дайте відповіді на запитання (с.166, усно), прочитавши коментар до портрету.


    2. Опрацюйте параграф 24, пункт 1,  с.167.
    Зверніть увагу на факти біографії Лесі Українки (підкресліть їх у тексті). Дайте відповідь на запитання (письмово):
    ?-Як прислужилася українській справі Леся Українка?


    Для більш детального ознайомлення з біографією Лесі Українки, перегляньте наступне відео 
    ( всього 10 вилин!). Воно вам стане в нагоді і при виконанні наступного завдання сьогоднішнього уроку, і на уроках української літератури у 6 класі, коли ви будете вивчати біографію і творчість видатної письменниці і поетеси.


    3. Опрацюйте параграф 24, пункт 2 , с.167-169.Визначте, які історичні факти з біографії письменниці  використані в оповіданні, а що є вимислом авторки  (вам допоможе інформація з пункту 1). 

    Заповніть таблицю в зошиті:

    Історичні факти,що стосуються
     Л. Українки

    Факти, вигадані авторкою оповідання проЛесю Українку



      Запишіть у зошит відповідь на запитання, винесене в назву п.2 - ЩО БУЛО ДЛЯ ЛЕСІ УКРАЇНКИ ДЖЕРЕЛОМ НАСНАГИ І ТВОРЧОСТІ? (підказка у назві оповідання: до кого/чого линули думки Лесі на чужині?) 

    ПІДСУМОК УРОКУ. Спираючись на знання, отримані на попередніх уроках, і проаналізувавши зміст оповідання з пункту 2,  дайте відповідь на запитання:  "ЧИ МОЖНА МИСТЕЦЬКИЙ ТВІР НА ІСТОРИЧНУ ТЕМУ  СПРИЙМАТИ ЯК ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО?"Відповідь запишіть у зошит.

    ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.
    Опр. параграф 24, виконати в зошиті завдання практичного заняття:
    1) Як прислужилася українській справі Леся Українка?2)Заповніть таблицю:

    Історичні факти,що стосуються
     Л. Українки

    Факти, вигадані авторкою оповідання



    3) Що було для Л. Українки джерелом наснаги і творчості?
    4)Чи можна мистецький твір на історичну тему сприймати як історичне джерело?


















    Вітаю! Сьогодні 1 квітня
    Історія
    Запишіть тему уроку

    Історичні праці 19-початку 20ст. "Історія України-Руси" Михайла Грушевського

    Виконайте завдання

    1. Прочитайте параграф 23.

    2.Виконайте завдання 3  із рубрики"Оцініть себе" .







    Завдання на 31.03.-02.04. 2021року

    Зарубіжна література

    Запишіть тему уроку

    Марина Цвєтаєва."Книги в червоній палітурці". Чарівний світ літератури й мистецтва у вірші. Образ ліричної героїні, котра любить читати. Роль літературних і музичних асоціацій


    Виконайте завдання

    - Опрацювати матеріал підручника ст. 220-223.
    - Переглянути презентацію «М.Цвєтаєва «Книги вчервоній палітурці» (автор Г.Дорох)
    Переглянути відеопоезію «Книжки в обкладинках червоних»



    - Відповісти на запитання літературного диктанту (письмово у зошиті)




    - Опрацювати опорний конспект – аналіз поезії (письмово у зошиті)






    Сьогодні 26 березня!


    Зарубіжна література

    Запишіть тему уроку

    "Аліса в Країні Див". Подальші пригоди головної героїні

    Виконайте завдання.

    1. Пройдіть тести за посиланням. join.naurok.ua Код доступу 7641614

    2. Заповніть табличку " Реальне та фантастичне у творі".

    Реальне                                  Фантастичне



















    Сьогодні 25 березня

    Історія

    Запишіть тему уроку

    Історичні праці про Україну та їхні автори: руські літописи ("Повість минулих літ" літописця Нестора та козацькі (Літопис Самійла Величка)

    Виконайте завдання.
    1.Прочитайте параграф 22.

    2.Виконайте завдання із рубрики "Оцініть себе".
    (1, 2 завдання письмово).

















    Зарубіжна література

    Запишіть тему уроку


    Елеанор Портер. "Поліанна"

    Мабуть, ніхто не сперечатиметься, якщо сказати, що гра для дитини- це радість і навіть щастя. А для дорослих? Важко уявити,що дитяча гра може принести щастя дорослій людині й навіть кардинально змінити її життя. Але така гра є, і називається вона "гра в радість". Про неї та авторку книги, де це зображено, ви дізнаєтесь сьогодні.

    Виконайте завдання.

    1.Прочитайте статтю підручника про американську письменницю с.180-181.

    2. Запишіть визначення із рубрики"Словник Мудрої Сови".

    3. Читайте "Поліанну".



























    Сьогодні 22 січня

    Зарубіжна література


    Запишіть тему уроку

    Марк Твен "Пригоди Тома Сойера"

    Сьогодні ми перенесемося уявою в Сполучені Штати Америки кінця 19- початку 20 століття. США мають  своєрідну історію. Це країна емігрантів,які  з різних кінців землі приїхали освоювати нові землі. У пам`ять про залишену батьківщину люди давали своїм новим поселенням помпезні назви, такі самі,які мали столиці великих європейських держав-Париж, Єрусалим, Санкт-Петербург. Герої твору, з якими ми познайомимося, живуть саме в одному із таких містечок. І вони зовсім не схожі на тих, про яких найбільш писали тодішні літератори- слухняних, покірних, сумлінних, без зайвих фантазій діток. Книга Марка Твена  "Пригоди Тома Сойєра" й  до  сьогодні залишається улюбленою як для дітей, так навіть і для дорослих.

    Виконайте завдання

    1. Прочитайте статттю підручника про Марка Твена( підручник с.154-157).

    2.Запишить у зошити визначення понять"повість", "роман".

    3. Прочитайте розділ другий повісті "Чудовий маляр".

    Бажаю приємного прочитання твору!









































    Вітаю! Сьогодні 21 січня

    Історія України

    Запишіть тему уроку

    Пам`ятки історії як джерело історико -культурної інформації

    Розпочинаємо вивчати новий розділ "Історія України в пам`ятках.
    Пам`ятками історії як джерелом історико- культурної інформації вважається все,що було створено людським суспільством і дійшло до нас у вигляді предметів матеріальної культури, пам`ятників писемності,моралі,звичаїв,мови.
    Види історичних джерел вам вже відомі.

    Виконайте завдання

    1. Прочитайте параграф 13.

    2. Виконайте завдання підручника 4,с.97(заповніть таблицю).
    ,






















    Вітаю! Сьогодні 15 січня

    Зарубіжна література

    Запишіть тему уроку

    Е. Сетон-Томпсон "Лобо". Зображення художніх образів, їхнє розкриття в подіях твору

    Ви прочитали оповідання, думаю,що вам твір сподобався , добре знаєте зміст. Тож пропоную виконати такі завдання.

    1. Зробіть хатактеристику героїв-Лобо, Бланки,вовчої зграї(можна використати вправу "Сонечко").

    2. Виконайте тести за посиланням.


    Код доступу 7604019

    3. Перегляньте фільм"Лобо.Вовк,який змінив Америку"




    !









    Сьогодні 13 січня

    Зарубіжна література

    Запишіть тему уроку


    Е. Сетон-Томпсон. Оповідання "Лобо". Утвердження любові до всього живого

    Виконайте завдання

    1. Прочитайте оповідання "Лобо"  до кінця.

    2.Складіть план оповідання.


    14 січня

    Історія

    Запишіть тему

    Практичне заняття. Родинне дерево


    Виконайте завдання

    1. Прочитайте матеріал підручника с.85-86.

    2. Укласти родинне дерево( зразок с.86).

    3. Гра -узагальнення с.88-89(письмово).

        

    Немає коментарів:

    Дописати коментар